Анно, Жан-Жак
Анно́, Жан-Жак (фр. Annaud, Jean-Jacques; 01.10.1943, м. Жювізі-сюр-Орж, тепер регіон Іль-де-Франс, Франція) — кінорежисер, сценарист і продюсер, член французької Академії красних мистецтв (з 2007).
|
Анно, Жан-Жак (Annaud, Jean-Jacques) | |
|---|---|
| Народження | 01.10.1943 |
| Місце народження | Жювізі-сюр-Орж |
| Alma mater | Паризький університет |
| Напрями діяльності | кіномистецтво, кінематограф, реклама |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Орден Мистецтв та літератури |
| Премії | Сезар (1982, 1985, 1986) |
| Лауреат премії Оскар | 1977 |
Життєпис
Батько Анно був службовцем на залізниці, мати — секретаркою. З дитинства Анно захоплювався фотографією й кіно; у 8 р. вирішив стати кінематографістом. Закінчив Вищу національну школу ім. Л. Люм’єра, Інститут вищих кінематографічних студій, а також Паризький університет, де здобув ступінь ліценціата літератури.
У 19 р. зняв свій перший короткометражний фільм «Сім смертних гріхів кінематографіста» (1962). Служив у армії в Камеруні. Працював на телебаченні, 1968–1986 зняв як режисер понад 500 рекламних фільмів, у яких застосовував нові технічні прийоми, використовував диких тварин, птахів. Ця робота була для нього підготовкою до зйомок великих фільмів, навчила працювати швидко та ефективно. Відтоді працює як кінорежисер і сценарист.
Творчість
У 1976 Ж.-Ж. Анно зняв свій перший повнометражний фільм «Перемога, співаючи» («La victoire en chantant») — названий за першим рядком «Похідної пісні», написаної за часів Великої французької революції поетом М.-Ж. Шеньє. В англо-американському прокаті фільм отримав назву «Біле і чорне у кольорі» («Black and White in Color»). За цю стрічку 1977 Анно було нагороджено премією «Оскар» у номінації «найкращий іноземний фільм».
Режисер, автор сценарію, продюсер чи співпродюсер фільмів «Удар головою» (спортивна сатира на світ футболу; 1978), «Війна за вогонь» (доісторичні пригоди; 1981, дві премії «Сезар» — за кращий фільм і кращу режисуру, 1982), «Ім’я Рози» [середньовічний детективний роман за твором У. Еко; 1986, премія «Сезар» за кращий іноземний фільм, премія Донателло (Італія) за кращий іноземний фільм, премія за кращий фільм (Німеччина), 1987], «Ведмідь» (філософська екологічна фреска; 1988, премія «Сезар» за кращу режисуру, 1989), «Коханець» [любовна драма за однойменним романом М. Дюрас; 1991, премія японської критики, премія за кращий фільм, кращу режисуру (Японія), 1992], «Крила відваги» (епопея Аеропошти, 1994; перший фільм, знятий за цифровою технологією IMAX 3D), «Сім років у Тибеті» [біографічний історичний фільм за книгою Г. Гаррера; 1997, премія кіно, мистецтва і есе (Німеччина), велика премія кіно (Нідерланди), кращий фільм 1997 у Німеччині та Нідерландах, «Сталінград» (у Квебеку отримав назву «Ворог на порозі»; військова драма, 2001), «Два брати» (фільм про долю двох тигрів, 2004), «Його величність Мінор» (міфологічний фільм, 2007), «Чорне золото» (епопея про відкриття нафти в Аравії; 2011), «Кінобум у Китаї» (2015), «Останній вовк» (фільм про стосунки людини і тварини, 2015). Зняв як режисер 10-серійний детективний телесеріал «Правда про справу Гаррі Квеберта» (2018) за романом Ж. Діккера.
У фільмах Анно знімалися відомі актори (А. Бандерас, П. Деваер, В. Кассель, Т. Ш. Коннері, Б. Пітт та ін.).
Анно — автор автобіографічної книги «Життя для кіно» (2018; у співавторстві).
Нагороди
Премія «Оскар» (1977), премія «Сезар» (1982, 1986). Нагороджений також премією «Сезар» за кращий рекламний фільм (1985), Премією Французької Академії та Великою національною премією кіно (1988). Командор французького Ордена мистецтв і літератури (2013).
Цитати
«Існують три великі групи конфліктів, на яких ґрунтується більшість фільмів: людина проти людини, людина проти себе самої та людина проти природи»
«Il y a trois grands groupes de conflits sur lesquels reposent la plupart des films: l’homme contre l’homme, l’homme contre lui-même, et l’homme contre la nature»
(Ж.-Ж. Анно. Цит. за електронним джерелом: Jean-Jacques Annaud a dit... // Le Figaro Scope. URL: http://evene.lefigaro.fr/citations/jean-jacques-annaud).
Література
- Jean-Jacques Annaud // Les maîtres du cinema français. Paris : Bordas, 1990. P. 234.
- Le Nom de la rose // Beylie C., Pinturault J. Les film-phares du cinéma contemporain depuis 1968. Paris : Bordas, 1995. P. 129–130.
- Bonnal N. Jean-Jacques Annaud: un cinéaste sans frontières. Paris : Maule, 2001. 274 p.
- Beylie Cl. Une histoire du cinéma français. Paris : Larousse, 2005. 546 p.
- Le Nom de la rose // 100 films du roman à l’ecran. Paris : Nouveau Monde éditions, 2011. P. 214–215.
- Jean Jacques Annaud (офіційний сайт). URL: http://jjannaud.com/officiel/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова C. В. Анно, Жан-Жак // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анно, Жан-Жак (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
