Аномія (стан суспільства)
Аномі́я (фр. anomie, від грец. ἀνομία — беззаконня) ― стан суспільства (суспільної системи), який характеризується порушенням або руйнацією (відсутністю) загальноприйнятих цінностей і соціальних норм як універсальних регуляторів поведінки людей.
Історична довідка
Появу феномена аномії в соціології пов’язують із теорією соціальної аномії Е. Дюркгейма, яку він обґрунтував у праці «Самогубство» (1897). Вчений, зокрема, вважав, що аномія ― ненормальне явище, причиною чи наслідком якого є відсутність або слабкість нормативного регулювання людських прагнень в умовах економічних криз, коли порушується рівновага матеріального рівня життя і виявляється дезорганізація соціальних відносин. З аномією Е. Дюркгейм пов’язував і поширення самогубств.
Соціолог Р. Мертон (США) розумів аномію як неузгодженість між соціально схваленими цілями і засобами їх реалізації, пов’язував деморалізацію з процесами дезінтеграції цільових інструментальних структур у соціальних групах. Наприклад, реалізація «американської мрії» про матеріальне процвітання для кожного залишається без еквівалентних інституціолізованих засобів, що і призводить до масової незатребуваності та деморалізації серед соціальних аутсайдерів.
Соціологи В. Томас і Ф. Знанецький пояснювали деморалізацію як вияв нездатності індивіда організувати власне життя за умов соціальної дезорганізації (хоча й підкреслювали можливість інших форм індивідуальних реакцій). Цю думку підтверджують приклади індивідуального та масового подолання деморалізуючого впливу соціальної дезорганізації за умов суспільної кризи, руйнівних політичних і військових конфліктів тощо.
Характеристика
Аномія як певний стан суспільства (соціальної системи) типова для перехідних періодів або трансформації якоїсь частини суспільних відносин, що набувають нестабільного та дезорганізаційного характеру. Тільки за виняткових історичних обставин аномія досягає макросоціальних масштабів, коли все суспільство свідомо відмовляється від усталених ідеологічних принципів і ціннісних орієнтирів своєї організації, одночасно не сформувавши нової цілісності, нових нормативних стандартів суспільного життя. Така аномія, зокрема, притаманна для пострадянських суспільств.
Закономірним результатом аномії є дезорганізація суспільних відносин, а відтак і поширення дезадаптації серед більшості населення, порушення їх звичного укладу життя, зростання соціальної незатребуваності, яке виявляється в незадоволенні людей своїм становищем у суспільстві.
За умов посттоталітарного розвитку суспільства деморалізація може виникати як реакція людей на нереалізованість «демократичної мрії» про швидке подолання кризи й підвищення рівня життя, що виявляється в наростанні песимістичних настроїв і негативних прогнозах майбутнього. Поглиблення деморалізованості серед населення породжує нормативну реакцію на аномію. Як вважає американський економіст Г. Бекер, за тривалої відсутності нормативних регуляторів поведінки, коли людям здається, що за таких умов може відбутися «все, що завгодно», в одних майже автоматично виникає вимога «повернутися до старих добрих часів», у інших ― потреба в пошуках «авторитетного пояснювача» — лідера, який знає правильні способи діяльності та може примусити «інших» їх виконувати. Ці два типи нормативної реакції на аномію зумовлюють формування відповідних типів ціннісно-нормативних підсистем: традиційно-архаїчної (вимога повернути стару систему цінностей) і авторитаристської (вимога привести до влади сильну особистість, яка встановить «твердий порядок»).
Література
- Мертон Р. Социальная структура и аномия // Социология преступности (Современные буржуазные теории) / Пер. с фр. Е. А. Самарской; под ред. М. Н. Грецкого. Москва : Прогресс, 1966. C. 299–313. URL: http://ecsocman.hse.ru/data/822/897/1216/009x20mERTON.pdf
- Дюркгайм Е. Самогубство: Соціологічне дослідження / Пер. з фр. Л. Кононович. Київ : Основи, 1998. 520 с.
- Chamlin M. B., Cochran J. K. An Evaluation of the Assumptions that Underlie Institutional Anomie Theory // Theoretical Criminology. 2007. № 11 (1). P. 39–61.
- Лыткина Е. В. Социальная структура в трех теориях аномии // Вестник Томского государственного университета. Философия. Социология. Политология. 2015. № 1 (29). С. 176–184.
- Сенченко О. Аномія суспільства як результат інформаційно-мережевих війн // Вісник Книжкової палати. Київ, 2016. № 9 (242). C. 20–26.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Лобанова А. С., Паніна Н. В. Аномія (стан суспільства) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аномія (стан суспільства) (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
