Антагонізм соціальний
Антагоні́зм соціа́льний — 1) Гранична форма суперечностей між соціальними класами (групами, спільнотами), що характеризується непримиренністю соціальних інтересів, позицій, систем цінностей тощо, виявляється в класовій боротьбі та призводить до соціальної революції. 2) Розбіжності між заданими культурою цілями й цінностями та соціально схвалюваними можливостями їх досягнення, що приводить до розпаду соціальної організації суспільної системи.
Категорія «антагонізм соціальний» найбільш систематизовано описана в працях К. Маркса. Однак у суспільствознавчому дискурсі з’явилася раніше.
Т. Гоббс розглядав антагонізм соціальний як одну зі споконвічних засад людського буття, суспільства як цілого, коли «війна всіх проти всіх» породжує інститути держави (покликані втримати її в межах соц. порядку та відносної узгодженості протилежних інтересів).
У кінці 19 ст. — на початку 20 ст. Г. Зіммель розглядав «антагоністичну тенденцію» в абстрактно-формальному вигляді — як похідну від більш загального процесу дисоціації, що противажить асоціації («моністичній тенденції»). Г. Зіммель вважав, що антагонізм соціальний виникає внаслідок інстинкту ворожнечі — людської «потреби до ненависті та боротьби», тож він є негативною стороною соціальної взаємодії.
К. Маркс, досліджуючи антагонізм соціальний, зосередився на його соціально-економічних детермінаціях, зауважуючи, що феномен антагонізму соціального:
- зумовлений експлуататорськими приватновласницькими відносинами (присвоєння меншістю суспільства додаткової вартості, виробленої більшістю);
- пов’язаний із певними фазами розвитку продуктивних сил суспільства, тож має історично минущий характер;
- долається шляхом соціальної революції — діалектичними перетвореннями капіталізму на соціалізм, коли на зміну антагоністичним суперечностям приходять неантагоністичні.
У сучасних працях із конфліктології поняття «антагонізм соціальний» трапляється нечасто. Воно фактично трансформувалося в такі поняття, як «гострий соціальний конфлікт», «насильницький характер конфлікту», що найчастіше вживаються в межах соціологічної концепції діалектичного конфлікту Р. Дарендорфа.
Література
- Toffler A., Toffler H. War and Anti-War. New York : Warner Books, 1995. 370 p.
- Социологический энциклопедический словарь / Ред.-координатор Г. В. Осипов. Москва : Инфра-м-Норма, 1998. 488 с.
- Делевский Ю. Социальные антагонизмы и классовая борьба в истории. Москва : Либраком, 2011. 400 с.
- Герман О., Курчевський Я. Антагонізм і примирення у мультикультурних середовищах. Київ : Ніка-Центр, 2017. 512 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Туленков М. В. Антагонізм соціальний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антагонізм соціальний (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
