Антиномія
Антино́мія (грец. ἀντινομία — суперечність у законі, від ἀντὶ — проти та νόμος — закон) — багатозначний термін:
1) У філософії — поняття на позначення реального чи уявного протиріччя, що виникає, коли два альтернативних (взаємовиключних) твердження про той самий об’єкт можуть бути однаково логічно доведені. Істинність чи хибність таких тверджень неможливо обґрунтувати в межах заданої парадигми. Термін близький за змістом до поняття логічного парадоксу, нерозв’язної суперечності. Антиномії поділяють на логічні та семантичні. Перше визначення антиномії запропонував філософ Р. Гокленіус (1547–1628; Німеччина) у складеному ним «Філософському лексиконі» («Lexicon philosophicum»; 1613).
Ідея антиномічності людського мислення народжується в античній філософії. Тоді ж були сформульовані перші семантичні антиномії (зокрема «Брехун») та апорії («Ахіллес і черепаха», «Дихотомія» та ін.). Вживання й аналіз антиномій характерні для середньовічної схоластики; пов’язані з богословським та філософським тлумаченням християнських догматів (напр., догмату про Св. Трійцю), різних проблем релігійної метафізики та богопізнання. У Новий час вчення про антиномії розробляв І. Кант у контексті міркувань про межі наукового і філософського пізнання. І. Кант доводив, що антиномії закорінені в самому процесі пізнання, є наслідком марності намагань «чистого розуму» вийти поза межі чуттєвого досвіду в царину метафізики і пізнати об’єктивну природу «речей-в-собі». Виділив чотири основні пари антиномій:
- світ має початок в часі та просторові межі — світ безкінечний в часі та просторі;
- кожна складна субстанція складається з простих частин — жодна складна річ не утворена з простих, і загалом в світі не існує нічого простого;
- крім об’єктивної причиновості в світі існує свобода, «вільна причиновість» — в світі не існує свободи, все відбувається лише за законами причиновості;
- існує першопричина світу, його безумовно необхідна сутність (Бог) — не існує жодної безумовно необхідної сутності, першопричини світу.
Окрім антиномій «чистого розуму» Кант сформулював низку антиномій моральної, релігійної та естетичної свідомості. Наявність антиномій спонукала філософа до висновку про доцільність відмовитися від міркувань щодо сутності ноуменального світу; прийняти ідею «абсолютного» й «безкінечного» винятково як регулятивний принцип пізнання. Вчення про антиномії, єдність протилежностей, тези й антитези є важливою складовою філософії Г. Гегеля. Сучасна філософія тлумачить антиномії як закономірність пізнавальної діяльності, пов’язану зі складністю, діалектичністю процесу пізнання.
2) У правознавстві — суперечність між двома нормами одного нормативного акта, кожна з яких містить положення, що визнаються як логічно доведені.
3) У математиці — парадокс (суперечність), який виникає внаслідок того, що в теорії доведено два судження, які виключають одне одного. Кожен з них суджень було виведено переконливо з позиції даної теорії. У теорії множин відомі такі антиномії: парадокс Рассела; парадокс цирульника; парадокс Кантора; парадокс Рішара.
Джерела
- Кант І. Критика чистого розуму / Пер. з нім. І. Бурковського. Київ : Юніверс, 2000. 504 с.
Література
- Лой А. Н. Сознание как предмет теории познания. Киев : Наукова думка, 1988. 248 с.
- Уваров М. С. Бинарный архетип: Эволюция идеи антиномизма в европейской культурной традиции. Санкт-Петербург : Издательство БГТУ, 1996. 214 с.
- Гураленко Н. А. Деякі аспекти проблематики антиномій права // Юридична Україна. 2012. № 12. С. 9–13.
- Ільницький М. М. Й.-В. Гете й І. Франко: антиномія природи і духу. Дрогобич : Коло, 2014. 62 с.
- Трохимчук Р. М., Нікітченко М. С. Дискретна математика у прикладах і задачах. Київ : Київський університет, 2017. 248 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Антиномія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антиномія (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.04.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
