Антифраз
Антифра́з, антифразис (від анти… та фраза) — стилістична фігура, що означає навмисне вживання слів і висловів у протилежному значенні.
Різновидом антифраза вважають іронію. Хоча в дефініції Квінтиліана антифраз, навпаки, зафіксовано серед різновидів іронії. Існує також погляд на антифраз як поєднання евфемізму з іронією.
Найчастіше антифраз має іронічний колорит, притаманний сатиричним, рідше гумористичним творам.
Прикладом антифраза є вираження осуду у формі похвали або зображення негативної оцінки як позитивної. За таким принципом формуються приказки:
Там-то глибоко — жабі по око.
Побачити, як свою потилицю
(Українські народні прислів’я та приказки. Київ : Академія наук Української РСР, 1955. С. 322; 420).
Для використання антифраза у творах усної народної творчості типовим є нейтральний за змістом варіант, коли одна з частин антитеза заперечує іншу. Це явище поширене в художній літературі:
Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
Оце і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність — утекти…
(Костенко Л. Марную день на пошуки незримої // Триста поезій. Вибране. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. С. 47.
Творам художньої літератури притаманне використання антифраза в тому контексті, за допомогою якого автор може показати власне ставлення до ситуації, події, героя тощо.
Іноді для сприйняття та глибокого розуміння антифраза контексту недостатньо, оскільки автор для виразності може залучати пресупозицію. Наприклад, Т. Шевченко в посланні «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» (1845), викриваючи запроданську політику гетьманської верхівки («раби, подножки...»), вживає фразеологію ліберального українського панства, відтак зіставлення «ясновельможних гетьманів» із героями римської історії («У нас Брути! І Коклеси! Славні, незабуті!») набуває сатиричного, глумливого змісту.
Література
- Маслюк В. Стилістична теорія професорів українських шкіл 17 — першої половини 18 ст. // Латиномовні поетики і риторики 17 — першої половини 18 ст. та їх роль у розвитку теорії літератури на Україні. Київ : Наукова думка, 1983. С. 110.
- Хоменко Г. Є. Антифразис як засіб експресивізації сучасних інформаційних текстів // Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 2013. Вип. 9. С. 632–637.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бондар М. П. Антифраз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антифраз (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 09.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
