Антифрикційні матеріали
Антифрикці́йні матеріа́ли (від анти… і лат. frictio — тертя) — речовини, використання яких ґрунтується на низькому коефіцієнті тертя.
Характеристика
Крім низьких значень коефіцієнта тертя [0,004–0,10 за тертя з оливою (мастилом) і 0,12–0,20 — без мастила], антифрикційні матеріали вирізняються значною стійкістю до спрацювання, достатньою механічною міцністю і пластичністю та корозійною стійкістю (див. Антикорозійність).
Створено антифрикційні матеріали зі спеціальними властивостями, які використовують із мащенням і без мащення, у повітрі та вакуумі, за високої і низької температур тощо.
Класифікація
До антифрикційних матеріалів належать литі матеріали (бабіти, бронзи, латуні); спечені матеріали, зокрема композиційні на основі заліза або бронзи; комбіновані (переважно металофторопластичні) і полімерні матеріали; антифрикційні чавуни; вуглеграфітні та інші матеріали. Литі антифрикційні матеріали відзначаються гетерогенною (неоднорідною) структурою з твердими (що беруть навантаження) і м’якими (які є твердим мастилом) включеннями.
Застосування
Використовують литі антифрикційні матеріали у підшипниках металообробних верстатів, транспортних і сільськогосподарських машинах, приладах і устаткуванні легкої й харчової промисловості, де їх експлуатують переважно з мастилом. Спечені антифрикційні матеріали (наприклад, бронзографіт, залізографіт) мають значну кількість пор (об’ємна частка — 8–30 %), які насичуються рідким мастилом. Такі матеріали містять графіт, сульфіди, селеніди та інші включення, що є твердим мастилом.
З антифрикційних матеріалів виготовляють підшипники, які застосовують за безперервного надходження мастила, в умовах самозмащування, сухого тертя, підвищених температур, корозійних і агресивних середовищ.
Комбіновані антифрикційні матеріали виготовляють пресуванням і спіканням пористого каркаса з металевих порошків із заповненням пор фторопластом. Підшипники з таких матеріалів використовують в умовах сухого тертя та хімічних агресивних середовищ.
Полімерні антифрикційні матеріали (наприклад, текстоліт, склопластик) застосовують для виготовлення підшипників, що експлуатують у корозійному середовищі та іноді в умовах сухого тертя. З антифрикційного чавуну виготовляють підшипники для використання за невисоких навантажень і малих швидкостей.
Вуглеграфітні антифрикційні матеріали експлуатують без мастила за невеликих питомих навантажень і температурі до 480 °С.
Література
- Сологуб М. А., Рожнецький І. О., Некоз О. І. та ін. Технологія конструкційних матеріалів. Київ, 2002.
- Попович В. В. Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство. Львів, 2006.
- Кіндрачук М. В., Лабунець В. Ф., Пашечко М. І. та ін. Трибологія. Київ, 2009.
- Bhushan B. Principles and Applications of Tribology. 2nd ed. New York, 2013.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Торопчинова К. Л. Антифрикційні матеріали // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антифрикційні матеріали (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
