Античний театр (архітектура)

Схема античного театру

Анти́чний теа́тр (грец. Θέατρον — місце для видовищ) — тип архітектурної споруди, що з’явився в Афінах у 6 ст. до н. е., призначений для релігійних святкувань і публічних вистав.

Театр Діоніса

Театр Діоніса в Афінах — перший кам’яний театр в Греції, призначений для релігійних святкувань (діонісій) і публічних вистав, пізніше для філософських чи політичних диспутів, ораторських змагань, народних зібрань тощо — став зразком споруди для інших грецьких полісів. Являв собою облаштований у підніжжі акрополя (див. Афінський акрополь) амфітеатр із жертовним вівтарем, центральним майданчиком для танцюристів і хору, лавами для глядачів. Такий тип архітектурної споруди поширився по містах античного світу в 5–4 ст. до н. е. Театри були розташовані переважно на території акрополів або поряд з ними, лави вбудовували у природні схили пагорбів або висікали в скелі. Вистави відбувалися просто неба при денному світлі.

Структура античного театру

У структурі типового грецького театру виділяються 3 головні частини: театрон, орхестра та скена.

Театрон (з грец. — місце для глядачів) — напівкруглий амфітеатр для глядачів. Лави здіймалися догори рівними клиноподібними секціями, з 4 ст. до н. е. поділялися на два і більше ярусів. Сходи між секторами і проходи між ярусами забезпечували зручне переміщення публіки до глядацьких місць. Для кращої акустики на сходах або під лавами розміщували резонуючі посудини. Перші ряди, що призначалися для жерців, посадових осіб, почесних громадян, мали кращі і ширші сидіння (з мармуру, у вигляді крісел та ін.), деколи — з викарбуваними іменами знатних глядачів. Жінок не завжди допускали на театральні вистави, особливо комедії, тому місця для них облаштовували окремо, на верхніх лавах театрону. Перші театри будувалися як масштабні споруди, здатні вмістити 14 тис. і більше глядачів. Початкові функції театру як місця святкування діонісій, призначених для всіх громадян полісу, власне, і пояснюють їхню масштабність. В археології розмір театрону є важливим показником для обчислення приблизної кількості мешканців міста.

Орхестра (з грец. — місце для танців) — центральний утрамбований майданчик для хору і драматичного дійства акторів. Початково розрахований на 25-30 осіб (12 чи 15 хоревтів для трагедій; 24 для комедій і кілька акторів). Щодалі площа орхестри зменшувалася, зайнята конструкціями скени. В римську добу початково кругла орхестра була поділена майже навпіл: віддалена і узвищена частина призначалася для виступу акторів, ближня — лишилася місцем для хору й музик. З часом антична орхестра трансформувалася на оркестрову яму й дала назву колективу музикантів (див. Оркестр).

Скена (з грец.— шатро, намет) — початково завіса (чи намет), що прилягала до орхестри з іншого від театрона боку й призначалася для перевдягання акторів, бутафорії і реквізиту. Пізніше — складна архітектурна конструкція видовженої форми, яка займала частину орхестри. Передня частина скени (або декоративна стіна перед нею) — проскеній — у 5–4 ст. до н. е. мала вигляд критої колонади, імітувала фасад храму чи палацу (в комедії — приватного будинку), служила для кріплення декорацій. З обох боків до неї прилягали параскенії — прибудови для зберігання костюмів, механізмів, тимчасових декорацій та ін. театрального майна. В елліністичну добу (4–1 ст. до н. е.) проскеній (або логейон) — це крита кам’яна прибудови до скени: стовпи чи колони висотою до 2–2,5 м накриває дерев’яний поміст — майданчик для акторів. Нескладні підйомні механізми слугували для ефектної появи персонажів-богів чи спуску акторів начебто «під землю» через люк у помості.

До нашого часу дійшли театри в Афінах, Прієні, Ефесі, Помпеях (див. Помпеї, Геркуланум і Торре-Аннунціата), Ієрополісі (див. Давнє місто Ієрополіс і джерела Памуккале), Епідаврі, Сіракузах (див. Сіракузи та Панталіка) та ін. античних містах. Найкраще збережені театри дотепер є місцем проведення вистав, фестивалів, концертів.

Література

  1. История западноевропейского театра : в 8 т. / Под ред. Г. Н. Бояджиева. Москва: Наука, 1955. Т. 1. 744 с.
  2. Каллистов Д. П. Античный театр. Ленинград : Искусство, 1970. 176 с.
  3. Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття. Київ : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. 472 с.
  4. Loscalzo D. Il Pubblico a teatro nella Grecia antica. Roma : Bulzoni, 2008. 200 р.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Античний театр (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Античний театр (архітектура) (дата звернення: 5.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
27.03.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶