Антонич, Богдан-Ігор Васильович
Анто́нич, Богда́н-І́гор Васи́льович (псевдонім — Ігор Ігоренко; 05.10.1909, с. Новиця Горлицького повіту, Австро-Угорщина, тепер гміна Устя-Горлицьке Горлицького повіту Малопольського воєводства, Польща — 06.07.1937, м. Львів, тепер Україна) — письменник, критик, перекладач.
|
Антонич, Богдан-Ігор Васильович | |
|---|---|
| Псевдоніми | Ігор Ігоренко |
| Народження | 05.10.1909 |
| Місце народження | Устя-Горлицьке, Горлицький повіт, Малопольське воєводство, Польща |
| Смерть | 06.07.1937 |
| Місце смерті | Львів, Україна |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів |
| Місце діяльності | Українське товариство бібліофілів, Львів |
| Напрями діяльності | літературна творчість, поезія |
Життєпис
Народився у сім’ї священика. Перед його народженням батько змінив прізвище Кот на Антонич (за іменем свого батька Антона). Здобув середню освіту в гімназії гуманітарного типу ім. Королеви Софії у м. Сяноку (1920–1928) — єдиній на Лемківщині, де викладали українську мову.
Закінчив 1934 філософський факультет Львівського університету Яна Казимира (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка), спеціальність «польська філологія».
Був одним із редакторів мистецького збірника «Карби» (1933), головним редактором часопису «Дажбог» (1934), обидва — у м. Львові. З 1936 — член ради Українського товариства бібліофілів у м. Львові.
Помер на 28-му році життя від важких запалень. Похований на Янівському цвинтарі у м. Львові.
Твори
Найраніші зі збережених віршів датовано 1930. Публікувався з 1931.
Автор 6 книг поезій. Особливого значення надавав їх компонуванню у цикли та збірки, тематично та композиційно завершені. Першу книгу «Привітання життя» (1931) вважають школою набуття версифікаційної майстерності. Попри стилістичну, формальну й тематичну різноплановість, у ній відображено засадничі світоглядні та філософські позиції Антонича (віталізм, рівновага між перемогами й поразками, життям і смертю), розвинені й поглиблені в наступних книгах.
Збірку «Велика гармонія» (1932) не було опубліковано за життя автора (частинами оприлюднено в періодиці, перше цілісне видання — 1967, текстологічне опрацювання — 2009). Переважна більшість віршів належить до духовної лірики; важливими є теми митця й мистецтва, життя та смерті. Книга «Три перстені» (1934) засвідчила появу нового голосу в українській літературі, передусім через суцільну метафоричність та сміливе образотворення, поетичний симбіоз язичництва та християнства, вливання лемківського (див. Лемки) світовідчуття до загальноукраїнського тексту. Ключовими у збірці, крім низки невеликих віршів, є п’ять «Елегій», три з яких містять поетичний архетип персня — «перстень пісні», «перстень молодости», «перстень ночі». «Книга Лева» (1936) та посмертна «Зелена євангелія» (1938) композиційно схожі (по три глави та два ліричні інтермецо).
У межах теми міста й села, зв’язку людини й природи Антонич сконструював власну поетичну світобудову, де водяні істоти, зорі у космосі, рослини, тварини й люди є маленькими частинами великого всесвіту.
Друга посмертна збірка «Ротації» (1938) містить урбаністичну лірику, виразно візуальну та звукову, проте передусім — візіонерську та апокаліптичну.
Автор кількох прозових творів малої форми та незавершеного роману «На другому березі», над яким працював від початку 1930-х до кінця життя (вперше опубліковано 1992). Твір порушує екзистенційні проблеми життя й смерті (двох берегів), кохання й дружби.
Працював над лібрето до опери «Довбуш» на замовлення композитора А. Рудницького (збереглося дві редакції твору).
Здійснив поетичні переклади з французької, польської, чеської, німецької мов. Писав рецензії на тексти, нариси творчості зарубіжних та українських письменників. Більшість статей Антонича належить до наукових. У них автор синтезує тогочасний літературно-критичний і теоретичний дискурс, порушує проблеми національного мистецтва, суспільної ролі митця та його становища, світогляду письменника, пропонує власне трактування проблеми змісту й форми художнього твору.
Залишив низку творчих задумів у нарисах, планах, фрагментах.
Упродовж 1940–1950-х творчість Антонича була невідомою українському читачеві. Неповне видання його творів 1967 вплинуло на кілька поколінь українських поетів. Від кінця 1980-х розпочато різножанрові та міжмистецькі дослідження його доробку та біографії.
Поезії Антонича перекладені англійською, білоруською, італійською, латвійською, литовською, македонською, німецькою, польською, португальською, російською, сербохорватською, словацькою, угорською, хорватською, чеською мовами.
Визнання
2009 у с. Бортятині Мостиського району Львівської області відкрито Музей-садибу Антоничів. 2016 у м. Львові відкрито пам’ятник поету.
1994 у м. Львові засновано літературну премію ім. Б.-І. Антонича «Привітання життя» (для поетів до 28 років).
Додатково
Під час навчання в університеті Антонич був членом гуртка студентів-україністів при науковій секції Товариства прихильників освіти у м. Львові. Підтримував активні творчі зв’язки зі львівським осередком художників «Качиний діл» (назване за місцем зустрічей у напівпідвальному приміщенні-майстерні у м. Львові), що утворило мистецьку групу «Руб». Це спілкування позначилося на поезії Антонича та його інтелектуальних ідеях.
Твори
- Перстені молодості. До тридцятиліття від смерті поета (1909–1937). Пряшів : Словацьке педагогічне видавництво, 1966. 380 с.
- Зібрані твори. Нью-Йорк; Вінніпеґ : Об’єднання Українських Письменників «Слово», 1967. 400 с.
- Пісня про незнищенність матерії. Київ : Радянський письменник, 1967. 450 с.
- Поезії. Київ : Радянський письменник, 1989. 454 с
- Твори. Київ : Дніпро, 1998. 590 с.
- Повне зібрання творів. Львів : Літопис, 2009. 968 с.
- Вибрані твори. Київ : Смолоскип, 2012. 872 с.
Література
- Весни розспіваної князь. Слово про Антонича: статті, есе, спогади, листи, поезії / Упоряд. М. М. Ільницький, Р. М. Лубківський. Львів : Каменяр, 1989. 430 с.
- Ільницький М. Богдан-Ігор Антонич: нарис життя і творчості. Київ : Радянський письменник, 1991. 207 с.
- Керч О. Альбатроси. Львів : Галицька видавнича спілка, 2006. 240 с.
- Стефановська Л. Антонич. Антиномії. Київ : Критика, 2006. 312 с.
- Nazaruk B. Twórczość poetycka Bohdana Ihora Antonycza. Warszawa : [w. p.], 2007. 322 p.
- Калинець І. Знане і незнане про Антонича: матеріяли до біографії Богдана Ігоря Антонича. 2-ге вид., випр. і допов. Львів : Друкарські куншти, 2011. 276 с.
- «Мистецтво творять шал і розум». Творчість Богдана Ігоря Антонича: рецепції та інтерпретації. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2011. 512 с.
- Ільницький М. Формули осягання Антонича. Львів : ЛА «Піраміда», 2015. 236 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ільницький Д. Я. Антонич, Богдан-Ігор Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антонич, Богдан-Ігор Васильович (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 08.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
