Антонович, Володимир Боніфатійович
Антоно́вич, Володи́мир Боніфа́тійович (18.01.1834, містечко Махнівка, тепер с. Махнівка Козятинського району Вінницької області, Україна — 21.03.1908, м. Київ, тепер Україна) — історик, археограф, археолог, етнограф, громадський і політичний діяч, член-кореспондент Санкт-Петербурзької АН (з 1901).
|
Антонович, Володимир Боніфатійович | |
|---|---|
| Народження | 18.01.1834 |
| Місце народження | Махнівка |
| Смерть | 21.03.1908 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Байкове кладовище |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Місце діяльності | Київ |
| Напрями діяльності | історія, археологія, етнографія, громадська та політична діяльність |
Життєпис
Народився у сім’ї гувернерів. Початкову освіту здобув удома під керівництвом матері. Навчався в Рішельєвському ліцеї в м. Одесі (1844–1848), Другій Одеській гімназії (1848–1850). Закінчив медичний (1855) та історико-філологічний (1860) факультети Київського університету Св. Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
У 1861 — викладач латинської мови в Першій Київській гімназії, у 1862–1865 викладав історію у Київському кадетському корпусі. З 1863 — чиновник у канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернатора. У 1864–1880 — головний редактор Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у м. Києві (див. Київська археографічна комісія).
1870 захистив магістерську дисертацію «Останні часи козаччини на правому боці Дніпра (за актами з 1679 до 1716 р.)», а 1878 — докторську дисертацію «Нарис історії Великого князівства Литовського до смерті в[еликого] к[нязя] Ольгерда». Обидва захисти відбулися в Київському університеті Св. Володимира.
З 1870 — доцент, з 1878 — ординарний професор, у 1880–1883 — декан історико-філологічного факультету цього ж університету.
Один із зачинателів і голова (1881–1887) Історичного товариства Нестора-літописця.
Наукова діяльність
Автор численних праць з історії України, зокрема студій з історії Давньої Русі, Великого князівства Литовського, козацтва, гайдамаччини та ін.
З Антоновичем пов’язано запровадження традиції документалізму в українській історіографії. Під його керівництвом написано серію монографічних студій з історії окремих давньоруських земель, які започаткували систематичну розробку регіональної історії України. За його редакцією зібрано й видано 9 томів «Архіву Південно-Західної Росії», який містив понад 2200 документів з історії України. Разом із М. Драгомановим видав збірку «Історичні пісні малоруського народу» (т. 1–2; 1874–1875).
Один із фундаторів руху польських українофілів (див. Хлопоманство) і Київської громади.
Наукові погляди Антоновича спиралися на позитивістські засади конструювання історії із вкрапленнями ідей пізньопросвітницького раціоналізму та ідеалів романтизму. Прихильник типологічного методу й антропологічних практик, які вживав для виокремлення архетипічних рис, що, на його думку, були властиві українцям, полякам і росіянам.
Сформував власну історичну школу, серед його учнів — Д. Багалій, М. Грушевський, О. Грушевський, М. Дашкевич, М. Довнар-Запольський, І. Каманін, О. Левицький, І. Линниченко, В. Ляскоронський та ін.
Нагороди
Кавалер ордена Святого Станіслава 2 ступеня (1870), Святої Анни 2 ступеня (1874), Святого Володимира 3 ступеня (1882).
Праці
- Содержание Актов о козаках 1500–1648 год // Архив ЮЗР. К., 1863. Ч. 3, т. 1.
- Исследование о гайдамачестве. (Извлечено из 3 тома 3 части «Архива Юго-Западной России»). К., 1876.
- История Литовской Руси: Лекции профессора Университета Св. Владимира В.Б. Антоновича 1881–1882. К.,1882.
- Монографии по истории Западной и Юго-Западной России. К., 1885. Т. 1.
- Польсько-українські відносини XVII ст. в сучасній польській призмі (З нагоди повісти Г. Сєнкевича «Огнем і мечем»). Львів, 1904.
- Твори. К., 1932. Т. 1; Про козацькі часи на Україні. К., 1991.
- Моя сповідь. Вибрані історичні та публіцистичні твори. К., 1995.
- Лекції з джерелознавства. Острог; Нью-Йорк, 2003.
- Коротка історія козаччини. К., 2004; Чари на Україні. Репр. вид. 1905. К., 2013.
Література
- Доманицький В. Володимир Антонович (З нагоди 45-літнього ювілею наукової і громадської діяльности). Київ, 1906.
- Матушевський Ф. В. Б. Антонович при світлі автобіографії та даних історії. Київ, 1909.
- Гермайзе О. В. Б. Антонович в українській історіографії // Україна. 1928. № 5.
- Кордуба М. Володимир Антонович // Літературно-науковий вістник. 1928. Т. 96, № 6.
- Михальченко С. И. Киевская школа в российской историографии (В. Б. Антонович, М. В. Довнар-Запольский и их ученики). Москва; Брянск, 1997.
- Син України: Володимир Боніфатійович Антонович. Київ, 1997. Т. 1–2.
- Ульяновський В., Короткий В. Володимир Антонович: образ на тлі епохи. Київ, 1997.
- Кіян О. Володимир Антонович: історик й організатор «Київської історичної школи». Київ, 2005.
- Короткий В. А. Міхал Чайковський і Володимир Антонович: «Українська школа» польської романтичної літератури і становлення українофільства. Вінниця, 2015.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ясь О. В. Антонович, Володимир Боніфатійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антонович, Володимир Боніфатійович (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
