Антонюк, Андрій Данилович
Антоню́к, Андрі́й Дани́лович (15.10.1943, м. Первомайськ Миколаївської області, тепер Україна — 16.04.2013, м. Миколаїв, Україна) — художник, народний художник України (з 2007).
|
Антонюк, Андрій Данилович | |
|---|---|
| Народження | 15.10.1943 |
| Місце народження | Первомайськ |
| Смерть | 16.04.2013 |
| Місце смерті | Миколаїв |
| Напрями діяльності | художник |
Життєпис
1962 закінчив Одеське художнє училище імені М. Б. Грекова (тепер Комунальний заклад «Одеський художній коледж імені М. Б. Грекова»); викладачі О. Ацманчук (8.09.1923 — 6.10.1974, м. Одеса) і Т. Єгорова (18.06.1925, м. Одеса). Під час навчання зацікавився творчістю європейських постімпресіоністів.
Після закінчення училища працював у м. Мукачевому Закарпатської області, де познайомився з художниками закарпатської школи живопису. Зокрема, на його творчість вплинув мистецький доробок Ф. Манайла.
1965–1971 — на творчій роботі у художньому фонді м. Одеси.
Член Спілки художників України (з 1970).
1971 переїхав до м. Миколаєва, де займався живописом та мешкав до кінця життя.
Творчість
Засновник південноукраїнської школи образотворчого мистецтва.
Творам притаманне художнє переосмислення минулого (зокрема козаччини, гайдамаччини), звернення до сакральних традицій праукраїнської культури, поєднання елементів наївного народного мистецтва, символіки експресіонізму й естетики модерну.
Стиль художника визначають як символіко-реалістичний український міфологізм.
Працював переважно у техніках темперного та акварельного живопису.
Серед картин: «Карпатський мотив» (1966), «Вікно» (1970), диптих «Моя Земля» (1971), «Весна» (1974), «Моя Венеція» (1980), «Багопільська мадонна», «На Голгофу. Екологія» (обидві — 1987), «Вчителю, хто ми?», «Хорали Максима Березовського» (обидві — 1988), «Свято моєї душі» (1990), «Прийдіть і поклоніться» (1992), «Молодий князь Володимир та його мати рабиня Малуша», «Благословення житія» (обидві — 1994), «Митрополит Іларіон» (1997), «В казематі (Тарас Шевченко)» (1994), «Розмова з Всесвітом» (2005), «Я іду до тебе» (2013) та інші.
Твори Антонюка експонувалися на всесоюзних (з 1966) та міжнародних (з 1986) виставках, що відбувались в Угорщині, Чехії, Словаччині, Болгарії, Польщі, Іспанії, КНР, Канаді, США, Ізраїлі, Японії, Росії, Франції та інших країнах.
Полотна зберігаються в музейних колекціях України, Третьяковській галереї (м. Москва) та інших галереях, а також у приватних зібраннях в Україні та за кордоном.
Визнання та нагороди
Лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка (1994), премії імені Василя Стуса (1993), премії «Золотий Тризуб» (1986).
Лауреат Міжнародного фестивалю «Український світ» (1997).
Нагороджений срібною (2000) та золотою (2002) медалями Національної академії мистецтв України, дипломом «Золота фортуна» (2001), ювілейною медаллю до 60-річчя ООН (2005) та іншими відзнаками.
Почесний громадянин м. Первомайська (з 2007).
Життю й творчості художника присвячена експозиція музею історії Первомайської середньої школи № 17, яку він закінчив.
Цитата
«А що стосується моєї біографії, то вона — не в датах. Моя біографія — то мої картини. Химерні чи реальні, хороші чи погані, судити не мені. Але вони перед вами, як душа мистця перед лампадою»
(А. Антонюк. Цит. за кн.: Всесвіт Андрія Антонюка / Уклад.: М. Тасинкевич, А. Шевченко. Миколаїв : [б. в.], 2013. С. 5).
Література
- Підгора В. Міфологізм Андрія Антонюка // Образотворче мистецтво. 2002. № 1. С. 53–56.
- Підгора В. Його український міфологізм // Малярство / Ред.-упоряд. М. Маричевський. Київ : Софія-А, 2004. С. 4–7.
- Степанов М. Душа не знає часу // Малярство / Ред.-упоряд. М. Маричевський. Київ : Софія-А, 2004. С. 92–93.
- Федорук О. Миколаївська когорта // Образотворче мистецтво. 2006. № 2. С. 62–66.
- Тарасенко А. Ясновидющі очі Андрія Антонюка // Образотворче мистецтво. 2007. № 4. С.118–121.
- Шевченківські лауреати, 1962–2012 / Авт.-упоряд. М. Г. Лабінський. 3-тє вид., змін. і допов. Київ : Криниця, 2012. 861 с.
- Всесвіт Андрія Антонюка / Уклад.: М. Тасинкевич, А. Шевченко. Миколаїв : [б. в.], 2013. 50 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Антонюк, Андрій Данилович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антонюк, Андрій Данилович (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.06.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
