Антоніми
Анто́німи, (від анти… і грец. ὄνομα — ім’я) — слова (зазвичай однієї частини мови) або їхні окремі значення, а також стійкі словосполучення, афікси, граматичні форми, зокрема синтаксичні конструкції, які, тісно поєднуючись певною семантичною спільністю, мають максимально протилежні значення. Антонімія найповніше й найвиразніше виявляється в лексиці.
Зміст
Характеристика
Класифікація
У семантичному відношенні вирізняють: градуальні, комплементарні, векторні, координатні антоніми.
Найбільший клас — градуальні антоніми, що позначають два діаметрально протилежні (за мірою або ступенем вияву) видові поняття одного родового поняття. Це переважно поняття якості (хороший — поганий, багатий — бідний, яскравий — тьмяний, холод — тепло), кількості (багато — мало, надлишок — брак, все — ніщо), дії (палати — тліти, поспішати — зволікати), ознаки дії або якості (дуже — злегка, надто — недостатньо).
Таке родове поняття характеризується можливістю ступеневого зростання або спадання, відповідні антоніми його цілком не охоплюють, тому між його крайніми виявами можливі проміжні ланки (наприклад, холодний — прохолодний — теплий — гарячий), а заперечення одного з антонімів не є ствердженням іншого: не багатий — не те саме, що бідний;
Комплементарні антоніми позначають два взаємодоповнювальні видові поняття, які разом становлять певне родове поняття, без проміжних ланок: живий — мертвий, зрячий — сліпий, присутній — відсутній, так — ні, особливо у спільнокореневих антонімів: одружений — неодружений, платний — безплатний (заперечення одного з антонімів тут є одночасно й ствердженням другого);
Векторні антоніми позначають дві протилежно спрямовані або взаємно зворотні дії, явища, ознаки, напрями, відношення тощо: підніматися — опускатися (спускатися), починати — кінчати, кращати — гіршати. До цього класу прилягають: антоніми із загальним значенням «дія або стан — їх припинення»: рухатися — спинятися, життя — смерть; антоніми-конверсиви, що позначають протилежно спрямовані, «зустрічні»: купувати — продавати, вигравати — програвати;
Векторні антоніми позначають дві протилежно спрямовані або взаємно зворотні дії, явища, ознаки, напрями, відношення тощо: підніматися — опускатися (спускатися), починати — кінчати, кращати — гіршати. До цього класу прилягають: антоніми із загальним значенням «дія або стан — їх припинення»: рухатися — спинятися, життя — смерть; антоніми-конверсиви, що позначають протилежно спрямовані, «зустрічні»: купувати — продавати, вигравати — програвати;
Якщо в різнокореневих (власне лексичних) антонімів протилежність виражена різними коренями (основами), то у спільнокореневих — додаванням до того самого слова або основи антонімічних афіксів (переважно префіксів) чи афіксоїдів (в’їхати — виїхати, зацвісти — відцвісти, англофіл — англофоб) або префікса з заперечним та протилежним значенням (воля — неволя, революція — контрреволюція), а при родових кореляціях — додаванням або відніманням афікса зі значенням протилежної статі (кум — кума, доярка — дояр). Проміжне місце між різно- і спільнокореневими антонімами займають пари складних слів з антонімічними компонентами (глибоководний — мілководний, доброякісний — злоякісний).
Щодо антонімів із не- і без-, то ними можна вважати тільки слова з максимально протилежним вихідному слову значенням. Слова з цими префіксами, що просто заперечують значення твірного слова, до антонімів не належать, оскільки виражають не крайню, а неповну протилежність (пор. молодий — немолодий — старий, корисний — безкорисний — шкідливий).
До антонімів близькі номенклатурні й термінологічні опозиції, що членують більш загальне поняття (ціле) на два видові (дві частини цілого), повністю покриваючи його або виокремлюючи в ньому крайні точки: доконаний — недоконаний вид (дієслова, див. Вид у мовознавстві), органічна — неорганічна хімія, прокурор — адвокат, бас — тенор. Такі опозиції набувають статусу антонімів за умови розвитку в них якісного значення, зокрема на рівні метафори, порівняйте: актив — пасив, плюс — мінус, рай — пекло. І навпаки, антонімічність втрачається при розвитку термінологічних значень, пор.: простий — складний (питання — речення).
Багатозначне слово може мати кілька антонімів, наприклад: глибокий — а) мілкий (яма), б) поверховий (знання).
Можуть існувати також різні антоніми до одного значення залежно від акцентування в ньому різних відтінків, наприклад: наступ — а) відступ, б) оборона, в) контрнаступ; трудовий — а) бойовий (подвиг), б) нетрудовий (прибуток).
Особливості
Крім протилежності у значеннях, антоніми мають і інші, не настільки помітні відмінності:
а) у граматичній характеристиці: свій — чужий, є — немає (за належністю до різних частин мови), усі — ніхто (у числі), погоджуватися на що-небудь — відмовлятися від чого-небудь (у керуванні);
б) у лексичній сполучуваності: сонячний день — місячна ніч, починати наступ — переходити до оборони;
в) у частотності вживання та широті функціонування — серед прикметників оцінки та розміру (хороший — поганий, великий — малий) частіше вживають антоніми із значенням позитивної оцінки й більшого полюса шкали розміру (наприклад, у словесних реакціях на задане слово: будинок — новий, гарний, високий, великий і значно рідше — старий, малий, низький; у постійних епітетах: висока гора, широкий степ);
г) у порядку слів: якщо в контексті антоніми трапляються поряд (початок — кінець, максимум — мінімум, більш чи менш, плюс — мінус), першим зазвичай наводять позначення не тільки початку, що цілком зрозуміло, а й більшого полюсу, позитивної оцінки.
Основою для творення слів із заперечними префіксами також є звичайно слова зі значенням більшого розміру і «позитивності»: високий — невисокий, здоровий — нездоровий, щастя — нещастя і т. ін. (від низький, хворий, горе тощо такі утворення нехарактерні).
Антонімічність фразеологічних одиниць (див. Фразеологізм) виявляється насамперед у протилежності значень тих слів, що входять до їхнього складу, або у вираженні протилежності через заперечення: високої проби — низької проби хто, що; гладити за шерстю — проти шерсті; велике цабе — невелике цабе; бачити — не бачити смаленого вовка. Якщо ж фразеологізми, маючи протилежні значення, не так вільно асоціюються між собою (наприклад, у значенні «багато» — «мало»: хоч греблю гати — як кіт наплакав), вони не так легко вступають в антонімічні взаємовідношення.
Використання
Явище антонімії використовують у випадках конверсії, у грі слів та каламбурах, для творення антитези.
Література
- Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія. Київ : Наукова думка, 1973. 440 с.
- Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. 2-е изд., испр. и доп. Москва : Восточная литература РАН, 1995. 472 с.
- Бобух Н. М. Антоніми в українській поетичній мові. Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2007. 312 с.
- Калашник В. С., Колоїз Ж. В. Словник фразеологічних антонімів української мови. 4-те вид. Київ : Довіра, 2008. 349 с.
- Полюга Л. М. Повний словник антонімів української мови. 4-те вид. Київ : Довіра, 2008. 510 с.
- Paradis C. Corpus Methods for the Investigation of the Antonyms Across Languages // The Lexical Typology of Semantic Shifts / Ed. by P. Juvonen, M. Koptjevskaja-Tamm. Berlin : Mouton De Gruyter, 2016. P. 131–156.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Тараненко О. О. Антоніми // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антоніми (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
