Антропологія філософська
Антрополо́гія філосо́фська — філософське вчення про природу (сутність) людини, що постає фокусом і метою філософського розмислу; напрям західноєвропейської філософії першої пол. 20 ст.
Історична довідка
Як напрям філософської думки антропологія філософська виникла у 1920-і в контексті загального для європейської філософської думки "антропологічного повороту". Ідейними витоками її були німецька романтична філософія та філософія життя. Тези Ф. Ніцше про людину як «несформовану тварину», біологічно недосконалу, не придатну до тваринного життя, відкриту для будь-яких ін. можливостей, стали частиною підґрунтя антропології філософської, а у трансформованому вигляді — елементами деяких її концепцій.
Характеристика
Сутність сучасної західної антропології філософської зводиться до спроб визначити основи й сфери людського буття, індивідуальності, творчих можливостей людини, з неї та через неї пояснити її власну природу, сенс і значення усього світу. Один із засновників антропології філософської М. Шелер у праці «Положення людини у Космосі» (1928) обґрунтував завдання створення глибинної науки про людину, вважаючи, що основні проблеми філософії зводяться до питання: «Що є людина?» Згідно з його програмою філософського пізнання людини, антропологія філософська повинна об’єднати конкретно-наукове, предметне вивчення різних сторін і сфер буття з цілісним філософським опануванням. У цьому контексті він характеризував антропологію філософську як науку про метафізичне походження людини, її фізичне, психічне та духовне начало у світі, ті сили й потенції, які зумовлюють людський розвиток, і ті, які розвиває людина.
Завданням антропології філософської є об’єктивне осмислення й використання нового наукового знання з метою відновлення цілісного філософського образу людини. Антропологія філософська послуговується тезою М. Шелера про принципову протилежність людини й тварини: тварина повністю залежна від природних потягів і внутрішньо прив’язана до конкретного середовища існування. Натомість людина є вільною істотою, поведінка якої не визначається природною адаптивністю і доцільністю, що дає їй змогу дистанційовано ставитися до предмета власної творчості. Людина — не стільки біологічна, скільки духовна істота, наділена здатністю до неупередженого ставлення та безкорисливого інтересу до світових структур, споріднена з Божественним актом любові до світу. Ця ідея широко використовується у сучасних релігійно-філософських концепціях.
В антропологічній концепції Г. Плеснера наголошується на ексцентричній природі людини, яка втратила свою «самість» і тому приречена до вічного пошуку і самовдосконалення.
У філософії А. Гелена людина змушена активно діяти внаслідок біологічної недосконалості, реалізуючи себе у різних формах культури.
Антропологія філософська полемізує із позитивістською (див. Позитивізм) та неокантіанською (див. Неокантіанство) методологіями, вимагаючи повернення від формальних проблем — до змістовних, від дослідження природи знання — до осягнення природи буття, передусім людського.
Однак, цілісна антропологічна філософська система, окреслена М. Шелером, не була створена, оскільки прибічники антропології філософської у кожному зі своїх досліджень обирали окремий аспект, аналізували та тлумачили його як єдину визначальну ознаку природи людини, а інші, не менш важливі аспекти, ігнорували.
У 1960–1970-х антропологія філософська стала складовою ідейного руху, спрямованого на теоретичне осмислення та інтерпретацію сучасного знання про людину, формування нового філософського розуміння природи людини (прагматизм, психологія глибинна, структуралізм).
Джерела
- Шелер М. Положение человека в Космосе / Пер. А. Ф. Филиппова // Проблема человека в западной философии : Переводы / Общ. ред. Ю. Н. Попова. Москва : Прогресс, 1988. С. 31–95.
- Плеснер Х. Ступени органического и человек / Пер. А. Ф. Филиппова // Проблема человека в западной философии : Переводы / Общ. ред. Ю. Н. Попова. Москва : Прогресс, 1988. С. 96–151.
Література
- Головко Б. А. Філософська антропологія. Київ : [б. в.], 1997. 239 с.
- Плеснер Х. Ступени органического и человек: Введение в философскую антропологию / Пер. с нем. Москва : РОССПЭН, 2004. 368 с.
- Петриковская Е. Феноменология и философская антропология // Докса. 2009. Вип. 14. С. 48–57.
- Андрос Є. В. І. Шинкарук як ініціатор антропологічного повороту в українській філософії ХХ сторіччя // Філософські діалоги 2010. Вип. 4. Ч. 1: Філософсько-антропологічні читання: творча спадщина В. І. Шинкарука та сьогодення. 2010. С. 5–13.
- Кобзева Ю. Ю. Жанровое многообразие философской антропологии // Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Філософія. 2016. Вип. 46 (2). С. 157–164.
- Вільчинська С. Проект методології нового типу (підхід філософської антропології) // Університетська кафедра. 2018. № 7. С. 93–98.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Дика О. І., Ручка А. О. Антропологія філософська // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антропологія філософська (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.05.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
