Анісфельд, Борис Ізраїлевич
.jpg)
А́нісфельд, Бори́с Ізра́їлевич (справжні ім’я та по батькові — Бер Срулевич; 14.10.1878 м. Бєльці, тепер Молдова — 04.12.1973, м. Нью-Лондон, шт. Коннектикут, США) — живописець, графік, сценограф.
|
Анісфельд, Борис Ізраїлевич | |
|---|---|
| Народження | 14.10.1878 |
| Місце народження | Бєльці |
| Смерть | 04.12.1973 |
| Місце смерті | Нью-Лондон |
| Alma mater | Петербурзька академія мистецтв |
| Напрями діяльності | образотворче мистецтво, живопис, графіка |
Життєпис
Народився в сім’ї управителя маєтку. У дитинстві займався музикою. Упродовж 1895–1900 навчався в Одеській художній школі, 1901–1909 — в Петербурзькій Академії мистецтв у класі батального живопису В. Ковалевського, а згодом — у майстернях І. Рєпіна та Д. Кардовського.
З 1905 займався графікою. Брав участь у виставках «Союзу російських художників» (1906–1910). У 1906, за сприяння С. Дягілєва, обраний дійсним членом паризького Осіннього салону, що надавало право щорічно поза конкурсом подавати свої роботи.
З 1910 — член об’єднання «Світ мистецтва». 1909 працював сценографом для «Російського балету» С. Дягілєва.
1917 отримав запрошення Бруклінського музею м. Нью-Йорка влаштувати виставку, виїхав до Японії, а з 1918 жив у м. Нью-Йорку. Плідно співпрацював з театром «Метрополітен Опера», з 1921 також із Чиказькою оперою. 1929 переїхав до м. Чикаго, й відтоді до 1957 викладав там у Художньому інституті. Керував літньою школою живопису в м. Сентрал-сіті (шт. Колорадо; 1934–1965).
Творчість
1905–1908 створював ілюстрації для сатиричних журналів «Пекельна пошта» («Адская почта»), «Жупел», «Сатирикон» та ін.
Дебютував як сценограф, оформивши виставу «Весілля Зобеіди» за Г. фон Гофмансталем (1907, театр В. Коміссаржевської, режисер Вс. Мейєрхольд). Оформив балети для «Російського балету» С. Дягілєва: «Підводне царство» на музику М. Римського-Корсакова (1911, постановка «Російського балету» С. Дягілєва), «Ісламей» М. Балакірєва (1912, Маріїнський театр, балетмейстер М. Фокін), «Прелюди» Ф. Ліста, «Сім дочок Гірського Короля» А. Спендіарова (1912–1913, антреприза А. Павлової в Берліні), «Єгипетські ночі» А. Аренського (1913–1914, антреприза М. Фокіна в містах Берліні та Стокгольмі) та ін.
Займався живописом у різних стильових напрямах: писав реалістичні пейзажі («Наближення бурі», 1942), експресіоністські полотна («Прометей», 1952), гротескові картини («Контраст», 1941), фантастичні композиції («Червона кімната», 1947). У 1940–1950-і виконав цикл картин на біблійні теми.
Для творчості характерні риси символізму, прагнув створити особливу, ірреальну кольорову гаму («алхімія кольору»). Був противником абстрактного мистецтва.
Література
- Крусанов А. В. Русский авангард: 1907–1932 (Исторический обзор) : в 3 т. Санкт-Петербург : Новое литературное обозрение, 1996. Т. 1. 320 с.
- Семёнова Н. Алхимия цвета. Творчество Б. И. Анисфельда // Наше наследие. 2002. Вып. 61. С. 118–127.
- От символизма к авангарду: графика и скульптура первой трети XX века из собрания Марии Салиной и Сергея Кривошеева / Под общ. ред. Н. Семеновой. Москва : Трилистник, 2006. 271 с.
- Савицкая А. И. Русские художники американского театра // Деятели американской культуры из Российской империи. Санкт-Петербург : Palace Editions, 2009. С. 91–99.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Анісфельд, Борис Ізраїлевич // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анісфельд, Борис Ізраїлевич (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
