Апейрон

Апейрон (грец. ἄπειρον — безкінечне, безмежне, від а... і πέρας — кінець межа) — поняття давньогрецької філософії, яке пов'язують з уявленнями Анаксимандра з Мілета про безкінечне, без-якісне, безформне первоначало, що є вічною і діяльною основою сущого.

Згідно з Анаксимандром, апейрон існує у постійному спонтанному русі. Це безмежна, вічна, активна і позбавлена якісної визначеності першооснова, першоматерія світу (див. Архе (філософія)); все існуюче виникає шляхом виділення з апейрону пар протилежностей (гарячого й холодного, вологого і сухого тощо, із яких потім утворюється все розмаїття форм і речей) і після розпаду повертається в нього.

Термін застосовували піфагорійці, перипатетики та ін.