Апостроф
Апо́стро́ф (від грец. ἀπόστροφος, букв. — звернений убік) — надрядковий значок у вигляді коми, яким передають на письмі роздільну вимову губних приголосних та звуків [р] і [к] (у прізвищах та іменах) перед наступними я, ю, є, ї (м’яч, бур’ян, Лук’ян).
Уперше його застосував Є. Желехівський у «Малоруско-німецкому словарі» (1886). В інших джерелах від «Енеїди» І. Котляревського (1798) та «Грамматики малороссійскаго нарічія» О. Павловського (1818) аж до «Словаря української мови» Б. Грінченка (т. 1–4; 1907–1909), де апостроф застосовано в позиціях, близьких до сучасного стану, використовувалися твердий та м’який знаки.
За сучасним українським правописом апостроф слід ставити перед літерами «я», «ю», «є», «ї»:
а) після губних приголосних [б], [п], [в], [м], [ф] (б’ю, в’ється, п’ять, солов’ї, м’ята, мереф’янський) у словах іншомовного походження, прізвищах та географічних назвах та після задньоязикових приголосних і шиплячих приголосних (к’янті, Іх’ямас, Руж’є, Монтеск’є, Ак’яр);
б) після р (бур’ян, кур’єр, Фур’є, Амудар’я);
в) після префіксів і першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний (без’язикий, пан’європейський).
Апостроф не пишеться в таких випадках:
а) якщо перед губним звуком є приголосний звук (крім р), який належить до кореня (свято, тьмяний, але верб’я, черв’як); коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф ставиться (підв’язати, розм’якшити);
б) якщо «ря», «рю», «рє» означають сполучення м’якого р із наступними а, у, є (буряк, рюмса).
У різних мовах апостроф має різне значення. Аналогічне до українського значення він має в білоруській мові. В англійській мові апострофом позначається пропуск голосних і, зрідка, окремих приголосних звуків під час передачі швидкого розмовного мовлення на письмі (напр., cannot — can’t). Апостроф і закінчення -s використовують для позначення посесиву (присвійної форми; напр.: хто? — Jack [Джек]; чий? — Jack’s [Джеків]).
Література
- Аленков (Олешко) Ю. А. Апостроф і літера Ґ. Харків : Просвіта, 2009. 80 с.
- Дорошенко Т. С. Словник українського правопису. Складні випадки орфографії. Харків : Торсінг плюс, 2010. 637 с.
- Український правопис. Харків : Фоліо, 2019. 346 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бурячок А. А. Апостроф // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апостроф (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.06.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
