Апікомплексні
Апіко́мплексні (Apicomplexa) — тип найпростіших надтипу альвеолятів. Облігатні внутрішньоклітинні паразити тварин і людини.
Зміст
Таксономія і характеристика
Велика таксономічна група одноклітиних протистів, до складу якої входять 3 класи. Сучасне різноманіття апікомплексних, за різними даними, становить 5–6 тисяч видів. Одноклітинні найпростіші, у яких упродовж більшої частини життєвого циклу відсутні органели руху. У циклі розвитку є стадія спори, яка допомагає паразитам у виживанні під час переходу від одного хазяїна. Активні фази циклу апікомплексні переживають у формі зоїтів: мерозоїтів і спорозоїтів, які мають своєрідну будову, відмінну від інших типів найпростіших. Спорозоїти апікомплексних — довгасті клітини, вкриті пелікулою з трьох плазматичних мембран (суцільна зовнішня та дві інші — стінки альвеол із мікропорами). Під мембранами — цитоскелет із поздовжніх мікротрубочок, який виконує опорну функцію. На передньому кінці клітини — апікальний комплекс: коноїд, мікронеми, роптрії — спеціальні органели, завдяки яким відбувається проникнення всередину клітини хазяїна. Коноїд — щільно прилеглі одна до одної спірально закручені фібрили; має вигляд зрізаного конуса, виконує опорну функцію. Роптрії — 2–3 пляшокоподібні утвори, що містять ферменти для лізису мембран клітин хазяїна, після чого в них проникає паразит. Навколо роптрій розташовані мікронеми, які, ймовірно, сприяють проникненню паразита в клітину хазяїна. В одному чи кількох місцях спорозоїта є ультрацистоми, які виконують функцію піноцитозу.
Цикл розвитку
Спорозоїти по 2–4 виходять у спорах у зовнішнє середовище. Спори містять по 4–8 і більше ооцист. В організмі хазяїна спорозоїти виходять з ооцисти та спори, занурюються всередину клітин, живляться, ростуть — стадія трофозоїта або шизонта. Розмножуються шизогонією, після чого утворюються мерозоїти, які проникають в інші клітини хазяїна. Знову відбувається шизогонія, утворюються нові мерозоїти. Через декілька поколінь із мерозоїтів утворюються гамонти, з яких у результаті мітозу формуються гамети. Унаслідок копуляції мікро- та макрогамет (гетерогамія) утворюється диплоїдна зигота. Після вкриття оболонкою зиготи (стадія ооцисти), відбувається мейоз, після якого формуються спорозоїти (спорогонія).
Поширення й екологія
Апікомплексні — добре вивчена група патогенних мікробних еукаріотів, серед яких кокцидії, плазмодії, криптоспоридії, грегарини, піроплазміди — збудники небезпечних хвороб кокцидіозу, неоспорозу, токсоплазмозу, малярії, криптоспоридіозу, бабезіозу тощо. Загалом апікомплексні — 25 % основних груп збудників, які призводять до вимирання, зникнення тварин і рослин. Поширені повсюдно. Відіграють ключову роль у функціонуванні й структурі природних угруповань в різних середовищах: ґрунті, прісних і морських водоймах.
Література
- Morrison D. A. Evolution of the Apicomplexa: Where are We Now? // Trends in Parasitology. 2009. № 25 (8). P. 375–382.
- Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія / За ред. В. П. Широбокова. 2-ге вид. Вінниця : Нова Книга, 2011. 952 с.
- Duszynski D. W. The Biology and Identification of the Coccidia (Apicomplexa) of Marsupials of the World. Amsterdam : Academic Press, 2015. 241 p.
- Кобеза П. А., Пахомов О. Є. Грегарини масових видів карабідофауни центральної частини степової зони України // Світ медицини та біології. 2019. № 1 (67). С. 210–215.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Апікомплексні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апікомплексні (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.03.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів