Арабажин, Костянтин Іванович
Араба́жин, Костянти́н Івáнович (псевдоніми і криптоніми — К. Не-я, Недоля та ін.; 14.01.1866, м. Канів, тепер Черкаської області, Україна — 13.07.1929, м. Рига, тепер Латвія) — літературознавець, письменник, перекладач. Писав українською та російською мовами.
|
Арабажин, Костянтин Іванович | |
|---|---|
| Псевдоніми | К. Не-я, Недоля |
| Народження | 14.01.1866 |
| Місце народження | Канів |
| Смерть | 13.07.1929 |
| Місце смерті | Рига |
| Місце поховання | Покровський цвинтар |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Напрями діяльності | літературна творчість, проза, переклад |
Життєпис
Походив із дворянської родини, був двоюрідним братом поета А. Бєлого (1880–1934; Росія).
Навчався у Першій Київській гімназії, 1890 закінчив із відзнакою історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). 1891 доопрацював на студіях у м. Варшаві й опублікував кандидатську дисертацію «Казимир Бродзінський та його літературна діяльність» («Казимир Бродзинский и его литературная деятельность»).
З 1892 ― у м. Санкт-Петербурзі (тепер РФ), викладав російську літературу й естетику в Пажеському корпусі, Павловському військовому училищі, Імператорських драматичних гуртках.
У 1880-і брав участь у революційній боротьбі, нелегально перевозив із Галичини в Росію заборонену літературу. Підтримував контакти з І. Франком, Лесею Українкою, М. Драгомановим, М. Павликом. Мав репутацію ліберала.
У 1899 в м. Санкт-Петербурзі редагував спільно із князем В. Барятинським газету «Північний кур’єр» («Северный курьер»), залучив до співробітництва І. Франка; згодом одноосібно ― газету «Кавказькі мінеральні води» («Кавказские минеральные воды»).
Активно діяв у спілці письменників, петербурзькому українському клубі. Займався просвітницькою діяльністю.
1907‒1908 виступив з циклом лекцій [зокрема, «Гоголь як поет і мислитель» («Гоголь как поэт и мыслитель»); «Гоголь як драматург» («Гоголь как драматург»); «Смерть Гоголя»] у містах Харкові, Києві, Одесі та інших. Мав славу гарного лектора.
Від 1913 ― ординарний професор кафедри російської літератури Гельсінгфорського університету (тепер Гельсінський університет). З 1918 постійно мешкав у м. Гельсінкі (Фінляндія), викладав в університеті, видавав газету «Російський голос» («Русский голос»; 1918).
Від 1920 — професор Ризького університету. Був ректором російських університетських курсів і редактором газети «День» (1922) у м. Ризі (Латвія).
Загинув унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Похований на Покровському цвинтарі у м. Ризі.
Творчість
Українською мовою писав вірші громадянського звучання (неопубліковані), видав водевіль «Поперед спитайся, а тоді й лайся» (1885).
1886 переклав українською мовою монографію М. Костомарова «Думки про федеративні засновини на Стародавній Руси», а також окремі твори Л. Толстого, Г. де Мопассана, Г. Матчета (опубл. 1889).
Написав праці для Брокгауза і Єфрона енциклопедії: «Галицько-руський суспільний рух» (1892), статті про О. Герцена, І. Богдановича; для «Ілюстрованої всесвітньої історії літератури І. Шерра» (т. 2, 1898) — розділ «Слов’янські землі», а для «Історії російської літератури» (т. 2, 1908) — «Історичні пісні та думи».
Автор збірників «Публічні лекції про російських письменників» («Публичные лекции о русских писателях»; кн. 1, 1909), Етюди про російських письменників («Этюды о русских писателях»; 1912), книг про творчість М. Лермонтова, М. Гоголя, Л. Толстого, А. Чехова, М. Горького, Л. Андреєва та ін. Літературна критика відзначала певний схематизм та вульгарно-соціологічний підхід Арабажина до тлумачення творчості письменників.
Написав праці про Т. Шевченка російською мовою: «Український Прометей» (1911), «Т. Г. Шевченко і панславізм (До питання про Кирило-Мефодіївське товариство)», «Шевченко і месіанізм» (обидві — 1914).
Праці
- Казимир Бродзинский и его литературная деятельность. Киев : Типо-литография Товарищества И. Н. Кушнерев и К°, 1891. 378 с.
- Гоголь как драматург // Ежегодник императорских театров. 1909. Вып. 2. С. 1–13
- Публичные лекции о русских писателях. Санкт-Петербург : Ясная Поляна, 1909. 160 с.
- Этюды о русских писателях. Санкт-Петербург : Прометей Н. Н. Михайлова, 1912. 216 с.
- Поэт мировой скорби. Санкт-Петербург : П. П. Сойкин, 1914. 32 с.
- Леонид Андреев. Итоги творчества. Москва; Берлин : Директ-Медиа, 2015. 287 с.
Література
- Погребенник Ф. П. Іван Франко в українсько-російських взаєминах. Київ : Дніпро, 1986. 300 с.
- Конечный А. М. Арабажин К. И. // Русские писатели 1800‒1917. Биографический словарь. Москва : Советская энциклопедия, 1989. 672 с.
- Ткаченко А. Ф. Российские деятели украинского происхождения. История отношений Украины и России в лицах за 337 лет (1654–1991). Київ : Аристей, 2005. 603 с.
- Поліщук В. Літературна енциклопедія Черкащини. Фрагменти // Вісник Черкаського університету. 2013. № 5. С. 141.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Погребенник Ф. П. Арабажин, Костянтин Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арабажин, Костянтин Іванович (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 18.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
