Араваки
Арава́ки (ісп. Arahuacos, також у етнологічній і історичній літературі зустрічаються форми: Aroaque, Aruac, Aruaki, Aroauge; самоназва — локоно), група племен корінного населення Південної Америки та Карибського басейну.
Характеристика
Араваки належать до американської підраси монголоїдної раси. Розмовляють на мовах аравакської групи андо-екваторіальної сім’ї. Аравакська мовна група поділяється на дві підгрупи: південну та північну. Виділяється кілька племінних груп араваків: таїно (мешканці Великих Антильських остовів), непоя і сапойо (населення Тринідаду), ігнери (мешканці Карибських і Малих Антильських островів), а також племена, що заселяли східне узбережжя Південної Америки.
Історична довідка
До іспанського вторгнення приблизна чисельність араваків на початку 16 ст. становила до 1 млн. Упродовж 16 – поч. 17 ст. внаслідок примусового розселення, а також епідемії віспи й інших хвороб, занесених іспанцями, таїно припинили існування як окрема група, а кількість інших груп араваків суттєво скоротилася.
Араваки материкової Південної Америки збереглися завдяки більшій ізоляції, існуванню в невеликих закритих напівкочових групах. Однією з форм встановлення контролю над ними було їхнє відлучення від торгівлі, а також облаштування британцями у Британській Гвіані (тепер. Гайана) та нідерландцями у Нідерландській Гвіані (тепер Суринам) торговельних пунктів, на яких місцеве населення обмінювало продукти лісу та деревину на метал та текстиль.
Араваки відносяться до типу культури індіанців тропічних лісів. Провадили осілий спосіб життя, селилися неподалік від річок, жили громадами чисельністю бл. 50 осіб, однак окремі племена цієї групи створювали поселення з населенням понад 1 тис. осіб. Мали інститут спадкових вождів, професійних жерців (Араваки островів Гаїті, Пуерто-Ріко, Куби, венесуельського узбережжя).
Займалися підсічно-вогневим землеробством, мисливством, рибальством. На Карибських островах на «конуко» (спеціальних штучних земляних насипах) вирощували зернові культури (кукурудзу). Основний продукт харчування — хліб із маніоки. Уміли плести бавовняну нитку, виготовляли з рослин спеціальну фарбу (т. зв. «руку»), якою розмальовували все тіло для захисту від комах. Одяг у традиційній культурі араваків майже відсутній за винятком пов’язок на голові, колінах і ліктях.
Для вірувань Араваків характерне збереження анімізму — своїх божеств називали «земі», вірили, що в усіх предметах навколо окрім матеріальної оболонки є добрі і злі духи. У віруваннях таїно виділялося верховне божество (земі) чоловічої статі Йокаху (Юкаху) й богиня родючості Атабейру (Атабей).
Поховальні обряди араваків передбачали підвішування решток померлих у кошиках під стеею хат для забезпечення турботи про живих із боку мертвих. Збереглися петрогліфічні і скульптурні кам’яні зображення аравакських божеств.
Література
- Rouse I. The Tainos: Rice and Decline of the People Who Greeted Columbus. New Haven: Yale University Press, 1993. 224 p.;
- Берёзкин Ю. Араваки // Народы и религии мира / Глав. ред. В. А. Тишков. М., 1999. С. 54;
- Comparative Arawakan Histories: Rethinking language Family and Culture Area in Amazonia / Ed. by Jonatan D. Hill and Fenando Santos-Granero. Chicago: University of Illinois Press, 2002. 352 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Терес Н. В. Араваки // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Араваки (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
