Анімізм

Дух ночі, худ. Джон Еткінсон Грімшоу, 1879. Приватна колекція
Танець фей, худ. Август Мальмстрьом, 1866. Національний музей Швеції


Анімі́зм (від лат. anima — душа) — 1) Віра в душі та духів; обовʼязковий елемент будь-якої релігії. На анімістичних уявленнях заснована релігійна доктрина про те, що в тілі є пароподібний чи схожий на тінь двійник людини, який урухомлює тіло протягом життя, а в момент смерті покидає його і відходить в інший світ. На цій основі виникли погребальний культ, культ предків, віра в потойбічне існування душі, віра в переселення душ (наприклад, в індуїзмі).

2) Одухотворення всіх явищ живої та неживої природи, предметів; уявлення про те, що в кожному з них таїться невидимий дух. Наприклад, дух дерева, дух гори, дух ріки, дух каменю тощо, зокрема, в українському фольклорі — русалка, мавка, водяник, лісовик та ін. Також давні вірування в те, що душі можуть мати вигляд птахів, звірів і рослин (тут переплітаються анімістичні й тотемістичні мотиви). Анімізм вважають характерною рисою міфологічного світогляду.

Історія дослідження

Уперше дослідив та описав анімістичні вірування етнограф та антрополог Е. Тайлор у книзі «Первісна культура» (1871). Він стверджував: анімізм — «мінімум релігії» і закладений у кожній з них, різновид спіритуалізму; первісні люди («дикуни-філософи») уявляли душу як духовну сутність. На думку Тайлора, анімістичні вірування розвивалися у двох напрямах. Перший — спостереження первісної людини за такими явищами як сон, видіння, транси, галюцинації, смерть, звідки й виникли уявлення про душу, здатну полишати тіло людини й повертатися в нього. Другий — одушевлення навколишнього середовища, наділення природних об'єктів людськими рисами, свідомістю, бажаннями, емоціями, звідки виникла віра в духів природи, рослин, тварин, пращурів та ін. Попри критику анімістичної концепції Тайлора і накопичення нових етнографічних даних, що їй суперечать, у релігієзнавстві визнано, що анімістичні вірування є важливою складовою всіх релігій.

Значення

Анімістичні уявлення відіграли вагому роль у формуванні міфологій, демоністичних вірувань і релігій, прикмет і повір’їв, обрядово-культових практик українського народу (Коляда, Русальний тиждень) та інших народів (Савинь, Вальпургієва ніч).

Література

  1. Тайлор Э. Б. Первобытная культура. Москва : Политиздат, 1989. 573 с.
  2. Москалець В. П. Психологія релігії. Київ : Академвидав, 2004. 239 c.
  3. Антоненко М. Світоглядні та екзистенційні аспекти архаїчних форм суспільної самосвідомості на прикладі анімізму, тотемізму, фетишизму // Українознавчий альманах. 2012. Вип. 8. С. 137–140.
  4. Wallace M. I. When God was a Bird: Christianity, Animism, and the Re-Enchantment of the World. New York : Fordham University Press, 2018. 224 p.

Автор ВУЕ

П. Ю. Саух


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Саух П. Ю. Анімізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анімізм (дата звернення: 9.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.02.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶