Анімізм
Анімі́зм (від лат. anima — душа) — 1) Віра в душі та духів; обовʼязковий елемент будь-якої релігії. На анімістичних уявленнях заснована релігійна доктрина про те, що в тілі є пароподібний чи схожий на тінь двійник людини, який урухомлює тіло протягом життя, а в момент смерті покидає його і відходить в інший світ. На цій основі виникли погребальний культ, культ предків, віра в потойбічне існування душі, віра в переселення душ (наприклад, в індуїзмі).
2) Одухотворення всіх явищ живої та неживої природи, предметів; уявлення про те, що в кожному з них таїться невидимий дух. Наприклад, дух дерева, дух гори, дух ріки, дух каменю тощо, зокрема, в українському фольклорі — русалка, мавка, водяник, лісовик та ін. Також давні вірування в те, що душі можуть мати вигляд птахів, звірів і рослин (тут переплітаються анімістичні й тотемістичні мотиви). Анімізм вважають характерною рисою міфологічного світогляду.
Історія дослідження
Уперше дослідив та описав анімістичні вірування етнограф та антрополог Е. Тайлор у книзі «Первісна культура» (1871). Він стверджував: анімізм — «мінімум релігії» і закладений у кожній з них, різновид спіритуалізму; первісні люди («дикуни-філософи») уявляли душу як духовну сутність. На думку Тайлора, анімістичні вірування розвивалися у двох напрямах. Перший — спостереження первісної людини за такими явищами як сон, видіння, транси, галюцинації, смерть, звідки й виникли уявлення про душу, здатну полишати тіло людини й повертатися в нього. Другий — одушевлення навколишнього середовища, наділення природних об'єктів людськими рисами, свідомістю, бажаннями, емоціями, звідки виникла віра в духів природи, рослин, тварин, пращурів та ін. Попри критику анімістичної концепції Тайлора і накопичення нових етнографічних даних, що їй суперечать, у релігієзнавстві визнано, що анімістичні вірування є важливою складовою всіх релігій.
Значення
Анімістичні уявлення відіграли вагому роль у формуванні міфологій, демоністичних вірувань і релігій, прикмет і повір’їв, обрядово-культових практик українського народу (Коляда, Русальний тиждень) та інших народів (Савинь, Вальпургієва ніч).
Література
- Тайлор Э. Б. Первобытная культура. Москва : Политиздат, 1989. 573 с.
- Москалець В. П. Психологія релігії. Київ : Академвидав, 2004. 239 c.
- Антоненко М. Світоглядні та екзистенційні аспекти архаїчних форм суспільної самосвідомості на прикладі анімізму, тотемізму, фетишизму // Українознавчий альманах. 2012. Вип. 8. С. 137–140.
- Wallace M. I. When God was a Bird: Christianity, Animism, and the Re-Enchantment of the World. New York : Fordham University Press, 2018. 224 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Саух П. Ю. Анімізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анімізм (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
