Арвер, Алексіс-Фелікс

Арве́р, Алексі́с-Фелі́кс (фр. Arvers, Alexis-Félix 23.07.1806, м. Париж, Франція — 07.11.1850, м. Париж, Франція, похований у м. Сезі, регіон Бургундія — Франш-Конте, Франція) — поет, драматург. Писав французькою мовою.

Арвер, Алексіс-Фелікс (Arvers, Alexis-Félix)
Народження	1806
Місце народження	Париж, Франція
Смерть	1834
Місце смерті	Сезі, Бургундія — Франш-Конте, Франція
Напрями діяльності	літературна творчість, драматургія, поезія

Життєпис

Походив із родини торговця вином. Вивчав право. Працював у нотаріальній конторі. 1833 залишив юридичну практику заради літературної творчості.

Творчість

Автор сонета про таємне нерозділене кохання, що увійшов у історію як «Сонет Арвера» («Sonnet d’Arvers»). Сонет був написаний до альбому М. Нодьє-Моннессон, дочки письменника Ш. Нодьє, у салоні котрого збиралося літературне об’єднання «Сенакль», яке відвідував А.-Ф. Арвер. Саме дочка письменника й надихнула поета на створення цього сонета. Поетичний твір схвально оцінили літературний критик Ш. О. Сент-Бев (писав, що в цьому сонеті «відлунює подих Петрарки») і поет Т. де Банвілль. Сонет набув популярності, його переписували до альбомів, виконували у салонах.

А.-Ф. Арвер написав також поетичну збірку «Мої втрачені години» («Mes heures perdues»; 1833), до якої ввійшли 200 поезій та 2 віршовані драматичні твори — історична драма «Смерть Франциска І» («La Mort de Francois I^er»), де відтворена легенда про пригоди французького короля, і комедія «Більше страху, аніж горя» («Plus de peur que de mal»).

Упродовж 1835–1849 А.-Ф. Арвер написав 17 п’єс; серед них:

«Пані покровительки» («Les Dames patronnesses», 1837);
«Батьки дівчини» («Les Parents de la fille», 1838);
«Давні любощі» («Les Vieilles Amours», 1841);
«Лорд Сплін» («Lord Spleen», 1849).

Усі драматичні твори А.-Ф. Арвера — легкі комедійні п’єси, що поєднують риси водевілю та мелодрами. Українською мовою «Сонет Арвера» — «Мене тривалий час тривожила омана…» («Mon âme a son secret, ma vie a son mystère...») переклав Вс. Ткаченко.

Цитати

Мене тривалий час тривожила омана,
Нестерпної жаги глибока таїна,
Про що ніколи не довідається панна,
Бо сором’язливість моя непоказна.

Не зауважила мене, на жаль, вона.
І доля випала мені гірка й погана.
Для мене дорога була б її пошана,
Проте вона за все не дякує сповна.

З дитинства лагідна і з усіма привітна,
Вона піде своїм шляхом, самітна,
Не чуючи моє освідчення сумне.

Вона, шанована й сувора при потребі,
Промовить, ці рядки читаючи про себе:
«А хто ж ця жінка?» — і нічого не збагне.

.
Сад божественних поезій: тисячоліття французькомовної любовної лірики : у 2 т / Пер. з франц. В. Ткаченка. Київ : Просвіта, 2011. Т 1: ХІ–ХІХ віки. С. 87

Твори

Mes heures perdues. Paris, 1833.
У к р. п е р е к л. — Мене тривалий час тривожила омана… // Сад божественних поезій: Тисячоліття французькомовної любовної лірики / Пер. з франц. В. Ткаченка. Київ : Просвіта, 2011. Т 1: ХІ–ХІХ віки. С. 87.

Література

Glinel Ch. Felix Arvers. Paris : Rouquelte, 1886. 54 p.
Пинковский В. И. Арвер Феликс и «Сонет Арвера» // Всемирная ==Література== в контексте культуры: Сборник научных трудов по итогам ХХІІ Пуришевского чтения. Москва : МПГУ, 2010. С. 76–82.

Автор ВУЕ

С. В. Глухова

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Арвер, Алексіс-Фелікс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арвер, Алексіс-Фелікс (дата звернення: 28.04.2024).