Банвіль, Теодор де
Банві́ль, Теодо́р де [ фр. Banville, Théodore de; повні прізвище та ім’я — Фоллен де Банвіль, Етьєнн Клод Жан Батіст Теодор (фр. Faullain de Banville, Étienne Claude Jean Baptiste Théodore ); 14.03.1823, м. Мулен, тепер регіон Овернь — Рона — Альпи, Франція — 13.03.1891, м. Париж] — поет, драматург, критик, один із засновників і теоретиків групи «Парнас» (див. Парнасизм).
|
Банвіль, Теодор де (Banville, Théodore de) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Етьєнн Клод Жан Батіст Теодор |
| Справжнє прізвище | Фоллен де Банвіль |
| Народження | 1823 |
| Місце народження | Мулен |
| Смерть | 1891 |
| Місце смерті | Париж |
| Напрями діяльності | поет, драматург, критик, один із засновників і теоретиків групи «Парнас» |
| Відзнака | Кавалер (з 1858), офіцер (з 1886) ордена Почесного легіону. |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї морського офіцера. У дитинстві приїхав у м. Париж. Навчався з 1830 у ліцеї Кондорсе, 1838 здобув ступінь бакалавра літератури.
Працював як літературний та театральний критик у газетах «Пувуар» («Le Pouvoir»; 1850), «Національ» («Le National»; 1869), журналі «Ревю фантазіст» («La Revue fantaisiste»; 1861).
Творчість
У першій поетичній збірці «Каріатиди» («Les Cariatides»; 1842) виступав проти вдаваного фальшивого ліризму, неправди в культурі та історії, поставив за мету «атакувати королів століття, газетярів і куплетистів, що безчестять мистецтво…». Автор поетичних збірок «Сталактити» («Les Stalactites»; 1846), «Оделети» («Les Odelettes»), «Акробатичні оди» («Les Odes funambulesques»; обидві — 1856–1857), «Аметисти» («Améthystes»; 1862), «Вигнанці» («Les Exilés»; 1867), «Західні» («Occidentales»; 1869), «Прусські ідилії» («Idylles prussiennes»; 1871), «Тридцять шість радісних балад» («Trente-Six Ballades joyeuses»; 1873), збірки сонетів «Принцеси» («Les Princesses»; 1874) та інших.
Поезії Банвіля вирізняються віртуозною технікою, позначені ліризмом естета, зачарованого античним мистецтвом, поета, якого хвилюють спогади про рідне місто, «старий Мулен, збудований з рожевої цегли», «вигнанця», що стає на бік «усіх бідних, усіх мрійників, усіх про́клятих». Він прагнув досконалої поетичної форми й порівнював свою творчість з роботою скульптора, який поступово виявляє жест, рух, що є проявом почуття. Намагався відродити стародавні поетичні форми (тріолети,ронделі, балади тощо).
Писав також віршовані п’єси: «Грінгуар» («Gringoire»; 1866), «Флоріз» («Florise»; 1870), «Цілунок» («Le Baiser»; 1888) та інші. У «Маленькому трактаті про французьке віршування» («Petit Traité de poésie française»; 1872) стверджував, що мета поезії — зробити так, щоб враження увійшли у душу читача, і для цього достатньо лише слова. Вважав риму основою гармонії вірша. Приділяв увагу ритмомелодиці та музичності вірша.
Про твори Банвіля схвально відгукувалися В. Гюго, А. де Віньї, Т. Готьє, Ш. Бодлер.
Українською мовою окремі поезії Банвіля переклали М. Драй-Хмара, В. Щурат, М. Орест, М. Терещенко, В. Ткаченко.
Нагороди та визнання
Кавалер (з 1858), офіцер (з 1886) ордена Почесного легіону. Пам’ятники поету встановлено в Люксембурзькому саду м. Парижа (скульптор Ж. Руло; 1892), у м. Мулені (скульптор Ж. Кулон; 1896).
Цитата
Був би я крилатим вітерцем,
Я б завмер над вашими устами.
Я б розкрив їх пелюстки тихцем,
Був би я крилатим вітерцем.
Я б упав на груди вам з нестями,
Весь обпалений жагучими огнями.
Був би я крилатим вітерцем,
Я б завмер над вашими устами.
Твори
- Poésies complètes : en 2 t. Paris : G. Charpentier, 1878–1879.
- Critiques. Paris : E. Fasquelle, 1917. 484 p.
- У к р. п е р е к л. — [Вірші] // Поезія ХІХ віка. Львів : К. Студинський, 1903. 96 с.
- Мертва // Драй-Хмара М. Вибране. Київ : Радянський письменник, 1969. 301 с.
- Тріолет // Сузір’я французької поезії : в 2 т. Київ : Дніпро, 1972. Т. 2. С. 99.
- Галантна прогулянка // Сад божественних поезій: тисячоліття французькомовної любовної лірики : в 2 т. Київ : Просвіта, 2011. Т. 1. С. 106.
Література
- Fuchs M. Theodore de Banville. 1823–1891. Paris : Cornély, 1912. 528 p.
- Rince D. Banville Theodore de // Beaumarchais J. P., Couty D., Rey A. Dictionnaire Des Litteratures De Langue Francaise : en 3 t. Paris : Larousse, 2001. T. 1. P. 110–111.
- Andres Ph. Théodore de Banville, un passeur dans le siècle. Paris : Honoré Champion, 2009. 352 p.
- Schaller L. Parodie et pastiche dans l'oeuvre poétique de Théodore de Banville. Paris : Classiques Garnier, 2017. 510 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Банвіль, Теодор де // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Банвіль, Теодор де (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.10.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
