Аренавіруси
Аренаві́руси (Arenaviridae) — родина РНК-геномних вірусів.
Зміст
Історична довідка
Уперше аренавіруси [вірус лімфоцитарного хоріоменінгіту (ЛХМ)] виділили 1934 у хворих на серозний менінгіт. Назва походить від латинського аrena — пісок, через наявність рибосом у віріоні, що під електронним мікроскопом нагадують піщинки.
Таксономія і характеристика
За останніми даними включає 2 роди, до яких входять 12–38 видів. Значно варіюють за розмірами (50–300 нм) і формою: віріони можуть бути сферичними або овальними. Симетрія капсида — спіральна. Геном вірусу представлений однією ниткою молекули РНК, яка складається з двох сегментів. Аренавіруси містять особливий фермент транскриптазу, вкриті ліпідною оболонкою з глікопротеїновими шипами. Під нею розташовані 4–15 рибосом клітини хазяїна. Функцію рибосом, інкорпорованих у віріон, ще не з’ясовано. Репродукція аренавірусів відбувається в цитоплазмі клітини хазяїна. Після включення до віріону рибосомоподібних частинок він виходить за межі клітини через її плазматичну мембрану за допомогою брунькування. На місці відбруньковування вірусу мембрана видозмінюється, стає щільнішою.
Значення
Аренавіруси є збудниками небезпечних інфекційних захворювань. Аренавірусні хвороби — група природно-осередкових недуг людини й тварин, зокрема геморагічних гарячок (віруси Ласса, Хунін, Мачупо та інші, що мають спільні антигени). Природним резервуаром зазвичай є гризуни, хоча вірус Такарибе виявлено в кажанів. Є факти інфікування змій. Кожен вид аренавірусів пов’язаний з одним або кількома видами тварин. Джерелом поширення вірусу ЛХМ є миша хатня. Патогенність для людини встановлено для чотирьох видів: ЛХМ, вірусів Ласса, Мачупо та Хунін. Аренавіруси в клітинах хазяїна можуть зберігатися тривалий час, передаватися від матері потомству, не призводячи до захворювань у тварин. У зовнішнє середовище виділяються із сечею та калом гризунів. Людина заражається випадково за близького контакту з гризунами, вживанні зараженої їжі, під час вдихання інфікованого пилу. Деякі види — віруси Ласса, Мачупо — можуть передаватися від хворої людини до здорової. Для діагностування аренавірусних хвороб застосовують різноманітні імунологічні реакції. Зокрема, найнадійніший метод діагностики під час інфікування — полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).
Література
- Филдс Б. Н., Найп Д. М., Мэрфи Ф. А. и др. Вирусология : в 3 т. / Пер. с англ. Москва : Мир, 1989.
- Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии / Под ред. А. А. Воробьева, А. С. Быкова. Москва : Медицинское информационное агентство, 2003. 236 с.
- Пиневич А. В., Сироткин А. К., Гаврилова О. В. и др. Вирусология. Санкт-Петербург : Санкт–Петербургский государственный университет, 2013. 432 с.
- Борисов Л. Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология. Москва : Медицинское информационное агентство, 2016. 792 с.
- Гудзь С. П., Перетятко Т. Б., Галушка А. А. Вірусологія. Львів : Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2018. 534 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Козиненко І. І. Аренавіруси // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аренавіруси (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
