Ареф'єв, Олександр Дмитрович
Аре́ф’єв, Олекса́ндр Дми́трович (рос. Арефьев Александр Дмитриевич; 03.08.1931; м. Ленінград, тепер м. Санкт-Петербург, Російська Федерація — 05.05.1978; м. Париж, Франція; похований у м. Санкт-Петербурзі) — художник, один із лідерів андеграунду, провідний представник нонконформістського мистецтва.
|
Ареф'єв, Олександр Дмитрович (Арефьев Александр Дмитриевич) | |
|---|---|
| Народження | 03.08.1931 |
| Місце народження | Санкт-Петербург |
| Смерть | 05.05.1978 |
| Місце смерті | Париж |
| Місце поховання | Санкт-Петербург |
| Напрями діяльності | образотворче мистецтво, живопис |
| Традиція/школа | андерграунд, нонконформістське мистецтво |
Життєпис
Народився в сім’ї робітників. Навчатися малюванню почав в Палаці піонерів
ім. А. О. Жданова, у педагогів М. Горохової (1903–1991; РФ) і С. Левіна (1907–1990; РФ).
1944 вступив до Середньої художньої школи при Академії мистецтв (тепер Санкт-Петербурзький академічний художній ліцей ім. Б. В. Іогансона Російської академії мистецтв), звідки 1949 був відрахований за формалізм разом із А. Трауготом (нар. 1931; РФ) і М. Войцеховським (нар. 1931; РФ). У 1951 також були відраховані друзі Ареф’єва — В. Шагін (1932–1999; РФ) і В. Громов (нар. 1930; РФ).
1948 Ареф’єв познайомився з поетом Р. Мандельштамом (1932–1961; РФ), довкола якого гуртувалася творча молодь м. Ленінграда — художники Р. Васмі (1929–1998; РФ), Ш. Шварц (1929–1995; РФ), Р. Гудзенко (1931–1999; Україна — РФ), В. Преловський (1931–1953; РФ), В. Громов, В. Шагін, Н. Маркевич (1931 або 1932–1992 або 1993; РФ) та ін. Усі вони об’єдналися в групу й почали проводити невеликі квартирні виставки. Ареф’єв став одним із лідерів групи. Художники найменували своє неформальне об’єднання «Орден непродажних (нужденних) живописців» (ОНЖ). Члени групи не мали соціального статусу, закінченої художньої освіти, офіційно працювали за іншими, переважно робітничими спеціальностями й займалися вільною творчістю. Утворили першу нонконформістську групу в СРСР.
У цей період Ареф’єв зацікавився художниками старшого покоління, на його творчість уплинув стиль В. Янової (1907–2004; РФ), а також представників французького імпресіонізму та постімпресіонізму.
Ареф’єв закінчив вечірню школу і, щоб вивчити анатомію, 1951 (за ін. даними — 1954) вступив до Ленінградського санітарно-гігієнічного медичного інституту (тепер Північно-Західний державний медичний університет імені І. І. Мечникова).
Вживав наркотики (морфій), 1956 засуджений за підробку медичних рецептів, звільнений 1959.
У 1963 переїхав до м. Петергофа (РФ). У 1965 засуджений вдруге, звинувачувався в хуліганстві, замаху на вбивство під час побутової сварки. Наприкінці 1960-х був лідером невеликої групи художників, яка отримала назву «ареф’євське коло», куди також входили В. Шагін, Р. Васмі, Ш. Шварц. 1966 вступив до Ленінградського міськкому художників. Провів дві квартирні виставки.
1974 брав участь у підготовці виставки художників-нонконформістів у Будинку культури ім. Газа. Виставку в Будинку культури «Невський» бойкотував через солідарність з художниками, яких на неї не допустили.
З 1975 — член Товариства експериментальних виставок.
1977 разом з дружиною емігрував спочатку до Австрії, потім до Франції, де помер.
Перепохований 1990 на Красненькому кладовищі в м. Санкт-Петербурзі, в одній могилі з Р. Мандельштамом, у вересні 1998 в цій могилі також поховали прах художника Р. Васмі. У травні 2012 на могилі трьох митців встановлено спільний пам’ятник.
Творчість
Серед творів — пейзажі та побутові сцени, картини на фантастичні й міфологічні сюжети. Майстер приглушеного кольору, виразної пластики. Стилістика картин близька до експресіонізму, примітивізму, їх вирізняє драматизм, дух протесту.
Автор картин: «Міський пейзаж із каналом» (1949), «Біла ніч» (1951), «Розп’яття» (1954), «Банна серія» (1953–1955), «Канал» (1955), «Хуліган» (1955), «Композиція на античну тему» (1963), «Битва кентаврів» (1963), «Прометей прикутий» (1963), «Струмок» (1965), «Міський пейзаж» (1971), «Художник, що малює вночі» (1972–1974) та ін.
Твори художника зберігаються в Державному російському музеї, Музеї мистецтва Санкт-Петербурга 20–21 століть, Музеї нонконформістського мистецтва (м. Санкт-Петербург), Державному музеї «Царськосільська колекція» (м. Пушкін), художньому музеї Зиммерлі (м. Нью-Брансвік, США), приватних колекціях.
Творчість Ареф’єва вплинула на інших художників, зокрема тих, що у 1980-ті об’єдналися в групу «Митьки».
Література
- Герои ленинградской культуры. 1950–1980-е гг. / Сост. Л. Скобкина. Санкт-Петербург : Центральный выставочный зал «Манеж», 2005. С. 161–179.
- Струкова А. И. Ленинградская пейзажная школа 1930–1940–е годы. Москва : Галарт, 2011. 336 с.
- Бобринская Е. А. Чужие? Неофициальное искусство: мифы, стратегии, концепции. Москва : Ш. П. Бреус, 2012. 496 с.
- Андреева Е. Ю. Орден непродающихся живописцев и ленинградский экспрессионизм. Санкт-Петербург : Издательство Ивана Лимбаха, 2017. 64 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ареф'єв, Олександр Дмитрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ареф'єв, Олександр Дмитрович (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
