Арнольді, Володимир Митрофанович
Арно́льді, Володи́мир Митрофа́нович (25.06.1871, м. Козлов, тепер м. Мічурінськ Тамбовської області, Російська Федерація — 22.03.1924, м. Москва, тепер Російська Федерація) — альголог, морфолог рослин, флорист, член-кореспондент АН СРСР (з 1923), засновник Харківської альгологічної школи.
|
Арнольді, Володимир Митрофанович | |
|---|---|
| Народження | 22.03.1871 |
| Місце народження | м. Мічурінськ, Російська Федерація |
| Смерть | 22.03.1924 |
| Місце смерті | м. Москва, тепер Російська Федерація |
| Alma mater | Московський державний університет імені М. В. Ломоносова |
| Місце діяльності | Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна |
| Напрями діяльності | альгологія, морфологія рослин, флористика |
Життєпис
1889 закінчив Першу московську чоловічу гімназію та вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Імператорського Московського університету (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова). 1893 закінчив університет із дипломом 1-го ступеня. 1896 дипломну роботу Арнольді, присвячену дослідженню будови жіночого заростку рослин роду молодильник, опубліковано німецькою мовою у виданні «Ботанічна газета» (Botanische Zeitung). 1893–1900 працював асистентом (хранителем гербарію) у Ботанічному саду Московського університету. 1899–1900 перебував у закордонному відрядженні, працюючи в лабораторіях К. фон Гебеля (1855–1932; Німеччина) та Е. Вармінга (1841–1924; Данія). 1900 захистив магістерську дисертацію «Нарис явищ історії індивідуального розвитку в деяких представників групи Sequiaceae». У цій праці детально вивчав зародковий мішок, ендосперм, будову та розташування архегоніїв, пилкової трубки, процес запліднення та ембріогенез секвой із 5 родів. З кінця 1901 працював у Московському університеті приват-доцентом за фаховою дисципліною «альгологія». 1902–1903 — ад’юнкт-професор Ново-Александрівського сільськогосподарського інституту (тепер Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва). 1903 Арнольді обрано виконувачем обов’язків екстраординарного професора Харківського університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), з 1906 — завідувачем кафедри морфології і систематики рослин. 1906 захистив докторську дисертацію на тему «Морфологічні дослідження над процесом запліднення деяких голонасінних рослин». 1919–1922 — професор Кубанського інституту народної освіти (тепер Кубанський державний університет, Російська Федерація) та Інституту водного господарства (м. Краснодар), 1922–1924 — професор Московського університету.
Наукова діяльність
Навчаючись в університеті, захопився лекціями К. Тімірязєва з фізіології рослин, працював у його лабораторії. Згодом зацікавився морфологією та систематикою рослин, які викладав професор І. Горожанкін (1848–1904; Росія). Став його учнем і розпочав порівняльно-морфологічні дослідження зі встановлення родинної спорідненості між різними групами рослин. Досліджував жіночий гаметофіт плаунів, історію індивідуального розвитку голонасінних та водоростей. Автор першого російськомовного підручника з альгології «Вступ до вивчення нижчих рослин» (1901; 1908; 1925). У підручнику подано детальний опис зовнішньої та внутрішньої будови талому, способи розмноження водоростей. За вегетативними ознаками складено ключ визначення водоростей та наведено їхню систематичну структуру. Опублікував матеріали про деякі особливості будови ядер зародків гінкго дволопатевого (Gingko biloba). Працюючи у Харківському університеті, Арнольді продовжив дослідження з цитології та ембріології хвойних, папоротей, різноспорових плаунів і квіткових. Під час роботи над докторською дисертацією дослідив майже всю родину Abietinaceae, найдетальніше — види роду кедр. Згодом дедалі більше уваги Арнольді приділяв водоростям, заснував харківську альгологічну школу, до якої належали Я. Ролл, Д. Свиренко, Л. Волков, Л. Шкорбатов, О. Коршиков, Н. Морозова-Водяницька, А. Прошкіна-Лавренко, Н. Дедусенко-Щеголева, О. Матвієнко й інші альгологи. Дослідники цієї школи описали близько 800 нових для науки таксонів різного рангу, доповнили відомості щодо екології та географії багатьох видів морських і прісноводних водоростей, опублікували низку визначників для різних систематичних груп. 1908 під час експедиції на о. Яву Арнольді зібрав цінний ботанічний і зоологічний матеріал, частина якого й досі зберігається в музеї кафедри ботаніки та екології рослин та Музеї природи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Арнольді був ініціатором створення та першим директором Північно-Донецької біологічної станції, другої (після Дніпровської) прісноводної станції в Україні (1912) на р. Сіверський Донець (тепер біостанція Харківського університету). Досвід, отриманий під час відвідування (1912) ботанічних садів Швейцарії, Англії та Франції, реорганізував університетський ботанічний сад Харківського університету. Створив відділ природної флори з угрупованнями луків, лісу, пісків, крейдяних відслонень, гідрофітів. За ініціативи Арнольді побудовано спеціальну оранжерею для вікторії амазонської (Victoria regia). Разом зі співробітниками упорядкував найцінніші гербарні колекції Харківського університету. 1911 опубліковано списки гербаріїв та путівник по ботанічному саду.
Визнання
На честь дослідника названо таксони рослин:
- анабенопсис Арнольді (Anabaenopsis arnoldii) — вид ціанобактерій (застаріла назва — синьозелені водорості);
- еухеума Арнольді (Eucheuma arnoldii) — вид червоних водоростей.
Праці
Введение в изучение низших организмов: Морфология и систематика зеленых водорослей и близких к ним организмов пресных вод. 2-е изд., перераб. Харьков : Русская типолитография, 1908. 340 с. Список гербариев Харьковского университета // Работы Ботанического института Харьковского университета. 1915. Т. 2 (16). С. 1–20. Северо-Донецкая биологическая станция общества испытателей природы при Харьковском университете // Труды Общества испытателей природы при Харьковском университете. 1918. Т. 49. С. 135–150. Нові види роду Oedogonium // Журнал Інституту ботаніки ВУАН. 1939. № 21–22 (29–30). С. 341–352 (у співавт.).
Література
- Володимир Митрофанович Арнольді // Береговий П. М., Лагутіна М. А. Видатні вітчизняні ботаніки. Київ : Радянська школа, 1969. С. 165–167.
]Алексеев Л. В., Белякова Г. А., Поддубная-Арнольди В. А. Владимир Митрофанович Арнольди. 1871–1924. Москва : Наука, 2001. 186 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Райда О. В. Арнольді, Володимир Митрофанович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арнольді, Володимир Митрофанович (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.03.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
