Арсен
А́рсе́н (від грец. грец. ἄρσην — сильний), As, миш’як — хімічний елемент із протонним числом Z = 33. Відносна атомна маса — 74,921595.
Арсен — хімічний елемент 4 періоду 15 групи періодичної системи хімічних елементів, порядковий номер 33. Уперше описав добування арсену Альберт Великий (1250). Електронна конфігурація [Ar]
3d104s24p3. Ступені окиснення –3, –2, –1, +1, +2, +3, +4, +5 (найстійкіший). Електронегативність за Л. Полінгом 2,18; атомний радіус 139 пм, ковалентний радіус 120 пм, ван-дер-ваальсовий радіус 185 пм; йонний радіус (+5e)46 (–3e)222 пм. Має один стабільний нуклід 75As (100 %; у земній корі — 1,5·10–4 %).
tсубл = 615 °C; густина — 5 727 кг/м3; твердість за Мооса шкалою твердості мінералів — 3,5, теплопровідність (50,2) Вт/(м·К), ґратка 4,130 Å.
Температура кипіння — 886 K, енергія йонізації 946,2(9,81) кДж/моль. Кілька алотропних модифікацій: сірий арсен (найстійкіший) — сіро-стальна (металоподібна форма), жовтий (As4), чорний тощо.
Основні мінерали: аурипігмент As2S3, реальгар As4S4, арсенопірит FeAsS. Арсен добувають обпаленням руд із подальшим відновленням вугіллям:
Застосовується у сплавах зі свинцем, зокрема у виробництві акумуляторів, дробу і куль, а також з ін. металами для підвищення їхньої твердості, міцності і антикорозійних властивостей. Арсен використовують для синтезу лікарських препаратів, отруйних речовин, напівпровідників (GaAs).
Арсен є хімічно інертним, тому взаємодіє лише з кислотами-окисниками. Арсен з гідрогеномом утворює гідриди: AsH3, As2H4 тa (AsH)n, які є отрутами. Арсен утворює кислотні оксиди As2O3 та As2O5, яким відповідають кислоти: слабка H3AsО3, що виявляє відновні властивості
та середньої сили H3AsО4 (може бути окисником у сильнокислому середовищі).
Жовті As2S3 і Аs2S5 використовують у виробництві шкіри, мінеральних фарб, піротехніці, для боротьби зі шкідниками в сільському господарстві. Арсен (ІІІ) має сполуки з усіма галогенами, Арсен (V) — лише AsF5.
У слідових кількостях Арсен є ессенціальним мікроелементом. Дуже малі дози Арсену стимулюють життєві процеси, значні — токсичні. Токсичність Арсену залежить від хімічних властивостей сполук і знижується в такому ряду: арсин > неорганічний As3+ > органічний As3+ > неорганічний As5+ > елементарний Арсен. Доведено канцерогенність сполук Арсену.
Література
- Голуб А. М. Загальна та неорганічна хімія : в 2 ч. Київ : Вища школа, 1971. Ч. 2. 416 с.
- Greenwood N. N. Chemistry of the Elements. 2nd ed. Oxford; Boston : Butterworth-Heinemann, 1997. 1340 p.
- Степаненко О. М., Рейтер Л. Г., Ледовських В. М. та ін. Загальна та неорганічна хімія : в 2 ч. Київ : Педагогічна преса, 2002. Ч. 1. 508 с.
- Григор'єва, В. В., Самійленко, В. М., Сич, А. М. та ін. Загальна хімія. Київ : Вища школа, 2009. 472 с.
- Грешта В. Л., Климов О. В., Лисиця О. В. та ін. Кольорові метали і сплави. Запоріжжя : Запорізький національний технічний університет, 2015. 335 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Голуб О. А. Арсен // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арсен (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів