Арсенич, Петро Іванович
Арсе́нич, Петро́ Іва́нович (24.01.1934, с. Нижній Березів, тепер Косівського р-ну Івано-Франківської обл., Україна — 20.03.2017, м. Івано-Франківськ, Україна) — історик, етнограф, музеєзнавець, колекціонер, просвітянин, громадський діяч.
|
Арсенич, Петро Іванович | |
|---|---|
| Народження | 24.01.1934 |
| Місце народження | Нижній Березів |
| Смерть | 20.03.2017 |
| Місце смерті | Івано-Франківськ |
| Напрями діяльності | етнографія, музеєзнавство, просвіта |
Зміст
Життєпис
Народився в сім'ї учасників Української революції 1917–1921 Івана й Параски Арсеничів. 1949 школярем став членом Організації українських націоналістів (ОУН).
1949 вступив до Коломийського педагогічного училища, з якого був відрахований через відмову записатися в комсомол. У 1950–1953 навчався в Середньоберезівській середній школі.
1958 закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). 1958–1973 працював старшим науковим співробітником, згодом завідувачем відділу в Івано-Франківському краєзнавчому музеї.
1962–1966 викладав археологію й етнографію в Івано-Франківському педагогічному інституті (тепер Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника). 1966 у зв’язку зі справою викладача інституту Валентина Мороза П. Арсенича виключили із КПРС і звільнили з посади викладача педінституту, а в 1973 — з посади завідувача відділу дорадянської історії краєзнавчого музею за «прояв українського буржуазного націоналізму». Дисертацію П. Арсенича «Володимир Шухевич — дослідник Гуцульщини» на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук не допустили до захисту.
1992–1997 працював доцентом кафедри народознавства Прикарпатського національного університету та Івано-Франківського теологічно-катехитичного духовного інституту; науковим співробітником музею «Освіта Прикарпаття» Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Керував науково-редакційним відділом при обласному управлінні культури.
Діяльність
Долучився до створення Всеукраїнської правозахисної організації «Меморіал» імені Василя Стуса, Народного Руху України. 15.01.1990 підняв синьо-жовтий прапор над Івано-Франківською міською ратушею.
Один із організаторів та активний учасник 1-го Світового конгресу гуцулів (1993).
Один із засновників обласного Товариства української мови ім. Т. Шевченка, Товариства «Просвіта», у 2006–2009 — голова Івано-Франківського ОО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка.
Один з ініціаторів створення Клубу української інтелігенції імені Богдана Лепкого, Конгресу української інтелігенції, Івано-Франківського міського товариства «Гуцульщина», член Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих.
Автор і співавтор близько 30 книг та 1 тис. статей з історії та культури рідного краю, історії січового стрілецтва, ЗУНР тощо. Дослідник творчості Івана Франка та Володимира Шухевича. Один із перших дослідників національно-визвольних змагань на Прикарпатті, сталінських репресій в області. У 1963–1970 брав участь у підготовці видання «Історія міст і сіл УРСР. Івано-Франківська область».
Визнання
Заслужений працівник культури України (1991), почесний краєзнавець України.
Лауреат премій ім. П. Чубинського (1991), І. Вагилевича (1994), М. Підгірянки (1995), Д. Яворницького (2008), П. Тронька (2014) тощо.
Указом Президента України від 01.12.2011 нагороджений ювілейною медаллю «20 років незалежності України».
Додатково
П. Арсенич володів унікальною бібліотекою (рідкісні книги, зокрема видання класиків української літератури; часописи 19 — поч. 20 ст.; світлини; поштові листівки; документи, пов’язані з історією міст і сіл Івано-Франківської області тощо). Щороку він організовував тематичні виставки своїх «скарбів» до ювілейних і пам’ятних дат, християнських свят. Цінні артефакти зі своєї колекції дослідник передав музеям Києва, Харкова, Кропивницького, Львова, Самбора, Коломиї та інших міст України.
Цитата
«Я все своє життя як історик, читаючи лекції, старався пробуджувати почуття національної гідності у студентської молоді»
Інтерв’ю Петра Івановича Арсенича. Записав В.В. Овсієнко. 20.06.2008. URL: http://archive.khpg.org.ua/en/index.php?id=1362686603
Праці
- Гуцульщина: історико-етнографічне дослідження. Київ : Наукова думка, 1987. 472 с. (у співавт.).
- Родина Шухевичів. Коломия : Вік, 1995. 120 с.
- Українські лікарі Прикарпаття. Коломия : Вік, 1995. 96 с.
- Прикарпаття в житті Каменяра. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 1996. 80 с.
- Родина Озаркевичів. Коломия : Вік, 1998. 64 с.
- Володимир Шухевич (1849–1915): життя і культурно-громадська та етнографічна діяльність. Івано-Франківськ : Нова Зоря,
1999. 88 с.
Література
- Якимович Б. Син карпатського краю // Дзвін. 1994. № 5. С. 158–159.
- Данилюк А. Гідний син Прикарпатського краю // Дзвін. 2004. № 3. С. 158–160.
- Любінець В. С. Арсенич Петро Іванович (До 70-річчя від дня народження) // Відлуння віків. 2004. № 1. С. 111–112.
- Пішов від нас Петро Арсенич // Краєзнавство. 2017. № 1/2. C. 291–292.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арсенич, Петро Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арсенич, Петро Іванович (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
