Артезіанський басейн

Артезіанський басейн.jpg

Артезіа́нський басе́йн [від назви франц. пров. Артуа (лат. Artesium)] — гідрогеологічна структура значних розмірів, що вміщує горизонти артезіанських вод. Артезіанські басейни приурочено до западинних тектонічних структур (прогини, синеклізи, міжгірські западини тощо) і складено осадовим водоносним чохлом із порово-пластовими водами підземними й фундаментом із тріщинно-жильними водами (див. Води тріщинні). Осадова товща є багатоповерховою системою перешарувань водоносних горизонтів із водотривкими породами гірськими (див. Водотривний горизонт).

За гідродинамічним (див. Гідродинаміка) режимом у межах артезіанських басейнів виокремлюють три області: живлення, напору й розвантаження підземних вод. У першій поширені безнапірні води ґрунтові або слабонапірні води. В області напору залягають артезіанські води, які мають напір і здатні підніматися вище покрівлі водоносного горизонту. В області розвантаження напірні води виходять на поверхню у вигляді джерел або потрапляють до річок, озер, морів. У глибоких частинах залягають високомінералізовані підземні води хлоридного типу, тоді як у верхніх горизонтах — прісні води гідрокарбонатного складу.

Площі артезіанських басейнів змінюються від десятків до кількох мільйонів кілометрів квадратних. Найбільшими з них є Великий басейн (Австралія) і Паризький, в Україні — Дніпровсько-Донецький артезіанський басейн, Волино-Подільський артезіанський басейн і Причорноморський артезіанський басейн. Невеликі артезіанські басейни є в межах Передкарпатського й Закарпатського прогинів, Криворізького синклінорію та Кінсько-Ялинської западини.

Рівень використання вод артезіанських басейнів значно відстає від потреб. Води залишаються найчистішими й найзахищенішими від забруднення.

Література

  1. Бабинец А. Е. Подземные воды юго-запада Русской платформы. Киев : Наукова думка, 1961. 379 с.
  2. Гидрогеология СССР : в 50 т. Москва : Недра, 1971. Т. 5. 614 с.
  3. Бабинец А. Е., Боревский Б. В., Шестопалов В. М. и др. Формирование эксплуатационных ресурсов подземных вод платформенных структур Украины. Киев : Наукова думка, 1979. 216 с.
  4. Камзіст Ж. С., Шевченко О. Л. Гідрогеологія України. Київ : Фірма «ІНКОС», 2009. 614 с.
  5. Залеський І. І., Бровко Г І. До стратегічної екологічної оцінки природно-антропогенної геосистеми Волино-Подільського артезіанського басейну // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Сільськогосподарські науки. 2016. Вип. 4. С. 62–69.

Автор ВУЕ

В. М. Вовк


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вовк В. М. Артезіанський басейн // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Артезіанський басейн (дата звернення: 10.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
15.03.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶