Артмане, Вія Фріцівна
А́ртмане, Ві́я Фрі́цівна (латис. Artmane, Vija; справжнє ім’я — Аліда; 21.08.1929, с-ще Кайве, тепер Тукумський край, Латвія — 11.10.2008, м. Стренчі, регіон Відземе, Латвія) — актриса театру і кіно, громадська діячка, народна артистка СРСР (з 1969).
|
Артмане, Вія Фріцівна | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Аліда |
| Народження | 21.08.1929 |
| Місце народження | Кайве, Латвія |
| Смерть | 11.10.2008 |
| Місце смерті | Стренчі, Латвія |
| Напрями діяльності | театр, кіно |
Життєпис
Народилася у селянській родині. Закінчила 1949 студію при Художньому театрі в м. Ризі (тепер Театр «Дайлес»). Актриса цього театру протягом 1949‒1998. Грала також у Латвійському національному театрі (1994), Новому Ризькому театрі (з 1998). Знімалася в кіно.
Член Спілки кінематографістів Латвії (з 1958). Очолювала Спілку театральних діячів Латвії (1983–1987).
Депутат Верховної Ради Латвійської РСР (1985‒1990). Член Радянського комітету захисту миру (1980–1991).
Прийняла православ’я у 1999. За заповітом була відспівана у православному кафедральному соборі м. Риги.
Творчість
Тяжіла до створення образів вольових, сильних жінок. Гру Артмане вирізняли лаконізм, простота, стриманість.
Загалом зіграла понад 85 ролей у театрі та 50 у кіно. Ролі в театрі: Абігайль («Склянка води» Е. Скріба; 1950, дебютна роль); Офелія («Гамлет, принц данський» В. Шекспіра; 1959); Лаймдота («Вогонь і ніч» Я. Райніса; 1965), Аркадіна («Чайка» А. Чехова; 1976), Королева Єлизавета («Єлизавета, королева Англійська» Ф. Брукнера; 1980) та ін. Грала Донну Анну у виставі «Дон Жуан» за п’єсою «Камінний господар» Лесі Українки (1963).
Почала зніматися в кіно на Ризькій кіностудії («Після шторму»; 1956). Здобула популярність як виконавиця головної ролі в стрічці «Рідна кров» (1969, приз 1-го Всесоюзного кінофестивалю, м. Ленінград, 1964). Серед ін. стрічок: «Едгар і Кристина» (1966), «Сильні духом» (1967), «Театр» (1978), «Чужі пристрасті» (1983), «Катафалк» (1990). Останні роботи в кіно: Регіна Вальтер у стрічці «Гра на чужому полі» з телесеріалу «Каменська», 2000; Катерина II («Золоте століття», 2003; обидва — Росія).
Знімалась на Кіностудії імені О. Довженка (тепер Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка) у фільмах: «Ракети не повинні злетіти» (1964; реж. О. Швачко, А. Тимонішин), «Київські фрески» (1966; не закінчений; реж. С. Параджанов), «Туманність Андромеди» (1967; реж. Є. Шерстобитов).
Автор книжок: «Серце на долоні» (1990), «Зимостійкі. Миттєвості мого життя» (2003).
Визнання
Лауреат Державної премії Латвійської РСР (1980). Приз театрального товариства Латвії (2003).
Нагороджена орденом Леніна (1979), Дружби (РФ; 1999), «Три зірки» (Латвія; 2007).
Про актрису створено документальні фільми: «Розмова з королевою» (1980), «Примадонна СРСР» (2004), «Образити королеву. Вія Артмане» (2007), «Вія Артмане. Королева у вигнанні» (2010).
На честь Артмане названо малу планету — астероїд головного поясу (4136) Artmane.
Твори
- Сердце на ладони. Москва : Молодая гвардия, 1990. 267 c.
- Ziemcieši : mirkl̦i no manas dzīves. Rīgā : Pētergailis, 2004. 264 p.
Література
- Vecsíle A. Vija Artmane. Riga : Liesma, 1979. 188 p.
- Сосновский И. Вия Артмане. Москва : Искусство, 1969. 94 с.
- Первый век нашего кино / Авт.-сост.: Е. Борсук, К. Разлогов. Москва : Локид-Пресс, 2006. 914 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мороз Т. Д. Артмане, Вія Фріцівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Артмане, Вія Фріцівна (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
