Археофіти
Археофі́ти (від грец. ἀρχαῖος — старовинний та φιτον — рослина, пагін) — адвентивні (чужорідні) рослини, давні іммігранти, види занесені на територію Європи до кінця 15 ст. (умовно до відкриття Америки 1492).
Історична довідка
Термін «археофіти» вперше запропонував 1903 ботанік М. Ріклі (Швейцарія; 1868–1951) для позначення групи древніх іммігрантів.
Характеристика
Археофіти поділяють на групи за статусом, набутим у флорі нової території на кінець 15 ст.:
- адвентивні — занесені з інших континентів;
- антропогенні — занесені з інших територій та одомашнені людиною;
- резистентні — занесені з інших районів, що втратили природні місцезростання і збереглися в антропогенних завдяки людині.
За типами місцезростань на новій території археофіти поділяють на:
- сегетальні;
- рудеральні;
- напівприродні.
За ступенем натуралізації — на:
- археоагріофіти (види, що повністю натуралізувалися у природних і напівприродних рослинних угрупованнях);
- археоепекофіти (види, що закріпилися у різних антропогенних місцезростаннях);
- археоефемерофіти (види, рослини яких випадково оселяються в різних антропогенних місцезростаннях невеликою чисельністю і згодом зникають).
Згодом ці терміни були спрощені й тепер їх використовують без префіксу «архео-». Археофіти також класифікують за географічним походженням (наприклад, азійські, малоазійські, ірано-туранські та ін.). Археофіти дуже поширені, беруть участь у формуванні як синантропної, так і природної рослинності, є стабільним компонентом флори. У флорі України налічують 160 видів археофітів, занесення та натуралізацію яких зафіксовано документально за допомогою палеоботанічних і палеохорологічних даних. Так, археофітами є алтея лікарська, верба ламка, глуха кропива біла, грицики звичайні, кропива жалка, лепеха звичайна (див. Аїр), фіалка польова та ін.
Література
- Naegeli D., Thellung A. Die Flora des Kantons Zürich. I Teil. Die Ruderal- und Adventivflora des Kantons Zürich // Vierteljahrsschrift der Naturforschenden Gesellschaft in Zürich. 1905. № 50. P. 225–305.
- Kornaś J. Geograficzno-historyczna klasyfikacja roślin synantropijnych // Mater. Zakł. Fitosocjol. Stos. 1968. № 25. P. 33–41.
- Протопопова В. В. Синантропная флора Украины и пути её развития. Киев : Наукова думка, 1991. 204 с.
- Протопопова В. В., Шевера М. В., Аніщенко І. М. та ін. Порівняльна характеристика археофітів урбанофлор різних ботаніко-географічних зон України // Український ботанічний журнал. 2013. Т. 70. № 2. С. 158–163.
- Кучер О. О. Історичний огляд основних класифікацій видів адвентивних рослин // Біологічні студії. 2014. Т. 8, № 1. С. 247–254.
- Shevera M. V., Protopopova V. V., Burda R. I. et al. Historical Overview of the Studies of Alien Flora of Ukraine // Acta Horti Botanici Bucurestiensis. 2018. Vol. 45. P. 5–32.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Протопопова В. В., Шевера М. В. Археофіти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Археофіти (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
