Архетип (О. Д. Бойко)
Архети́п (грец. ἀρχέτυπον — від ἀρχέ — первень, початок і τυπός — образ, форма) — 1) праобраз (первісний образ), ідея, першооснова, зразок; 2) загальнолюдський символ, повторюваний культурний сюжет у міфології, фольклорі; 3) в аналітичній психології К. Юнґа — основоположний структурний елемент колективного несвідомого; універсальний, генетично успадкований конструкт людської психіки.
Зміст
Історична довідка
Теорія архетипів К. Юнґа формувалася у кілька етапів. 1912 психолог зосередив увагу на вивченні первинних образів у несвідомому житті пацієнтів та власному (методом самоаналізу). Виокремлені внаслідок дослідження моделі/схеми мали ознаку універсальності. Цим узагальненим образам були притаманні нумінозність (аспект релігійного досвіду, пов’язаний з інтенсивним переживанням таємничої та страхітливої надприродної присутності Божественного), безсвідомість та автономність. 1917 К. Юнґ акцентував увагу на безособистісних домінантах психіки, які впливають на поведінку та дії людини. Вперше термін «архетип» вжив у 1919 на позначення структурних елементів людської психіки, які приховані в колективному несвідомому (спільному для всього людства). В силу своєї природи вони значною мірою обумовлюють загальну структуру особистості.
Термін «архетип» використовували М. Еліаде, Дж. Кемпбелл, Е. Едінгер (1922–1998, США), Дж. Хіллман (1926–2011, США) та ін.
Характеристика
На продовження концепції З. Фройда про існування «індивідуального несвідомого», К. Юнґ висунув гіпотезу про «колективне несвідоме», яке успадковується біологічно, а не формується у процесі набуття індивідуального досвіду. На відміну від фройдизму, де основним структурним елементом були різного роду «комплекси» (напр., Едіпів комплекс, комплекс Електри), у юнґіанській концепції головна роль відведена саме архетипам. Колективне несвідоме потрактоване аналітичною психологією як своєрідний підсумок життя і пам’яті роду, відтак:
а) властиве усім людям;
б) передається спадково;
в) є фундаментом, на якому формується та розвивається індивідуальна психіка, мислення і поведінка.
Згідно з К. Юнґом, психіка (як і тіло людини) теж еволюціонувала, зберігаючи комплекси несвідомих психічних реакцій на зміни довколишнього світу. Як генетично успадкована структура накопиченого людством досвіду, архетип зберігається у колективній пам’яті та виявляється у формі схильності до певного типу сприйняття, переживання, дій, розуміння. За своєю глибинною природою архетипи — схематичні та узагальнені моделі/схеми світобачення та потенційної поведінки (а не конкретні, чіткі уявлення, образи, або ж емоції). Інформація стосовно суті, форми, схеми того чи того архетипу кодується на генному рівні людини і передається спадково від покоління до покоління.
Архетипам притаманні такі характерні риси та особливості: цілісність та стійкість; амбівалентність; поширення через колективне несвідоме; самобутність і своєрідність; актуальність і прагматичність (практично всі архетипи жорстко прив’язані до життєвого процесу людини і акцентують ключові події/дії/процеси її розвитку); універсальність (виявляє себе у всіх народів на різних етапах їхнього розвитку); наявність специфічних каналів вияву та тиражування (міфи, казки, фольклор, ритуали); символічність функціонування (кожен архетип має своєрідну та специфічну символіку); емоційна забарвленість; здатність блокувати/ активізувати/ спрямовувати свідомість.
Роль архетипів особливо зростає в умовах кризових, конфліктних ситуацій у індивідуальному чи суспільному житті, а також у моменти вияву творчої активності. За цих обставин відбувається спонтанна активація відповідного архетипу та актуалізується певна послідовність образів, що спливають у свідомості.
За своєю суттю та цільовим призначенням архетип є своєрідною потенційною можливістю/тенденцією до утворення уявлень, які хоча й можуть докорінно відрізнятися у деталях, але при цьому зберігають базовий патерн (схему, зразок, модель). Ці колективні універсальні патерни є стрижнем, змістом і матрицею міфів, казок, релігій.
Класифікація
К. Юнґу належить перша спроба класифікації/диференціації архетипів: серед базових виділив Персону (Маску), Тінь, Аніму й Анімуса, Самість.
Персона або Маска (Persona) — публічне обличчя особи, яке сприймається оточенням у комунікативних стосунках; соціальна роль, яку людина грає, відповідно до суспільних норм та вимог. Архетип Персони є специфічною системою адаптації індивіда до мінливих обставин; його прихована мета — справити враження на інших людей або приховати свою істинну суть. Символом архетипу Персони є маска.
Тінь — приховані та придушені негативні, тваринні, соціально неприйнятні якості особи, які «не допускаються» до практичного вияву. Такі психічні елементи трансформуються у відносно автономний психічний фактор, що діє на несвідомому рівні. Архетип «тіні» відіграє своєрідну компенсаторну роль щодо свідомості, його дія може мати як негативні, так і позитивні наслідки. Адекватне сприйняття архетипу «тіні» потрібне особі для усвідомлення власної недосконалості. Водночас К. Юнґ розглядав тінь як джерело життєвої сили, творчого начала. Уособленням/ символом архетипу Тіні є диявол, сатана.
Аніма й Анімус — «життєве начало» або «душа», втілення жіночого першопочатку (основи) в чоловічому несвідомому і, навпаки, чоловічого — в жіночому несвідомому. Ця психологічна бісексуальність є віддзеркаленням того біологічного факту, що переважаюча кількість чоловічих (чи жіночих) генів є вирішальним чинником у визначенні статі. За Юнґом, ці архетипи знаходять свій вияв незалежно від статі у вигляді: а) ірраціональних почуттів, нелогічних дій, емоцій, зайвої вразливості, що спрямовані на внутрішній світ (Аніма); б) стриманості, жорсткої організації, надмірної принциповості, які націлені на зовнішній світ (Анімус). Психіка кожної людини містить у собі елементи Аніми й Анімуса у певних «пропорціях», які не завжди детерміновані статевою належністю. Символом архетипу Аніма є жінка, Анімуса – чоловік.
Самість — архетип порядку, осердя цілісності свідомого й несвідомого душевного буття людини. Є своєрідним інтегральним центром особистості, умовою її гармонійності й цілісності, оскільки сполучає практично всі компоненти її функціонування і розвитку. Символізується колом, німбом святого, квадратом, дитиною тощо.
Крім цієї групи архетипів, що начебто уособлюють і віддзеркалюють процес індивідуалізації, К. Юнґ виділяє ще одну. Йдеться про архетипи трансформацій, які моделюють схеми типових ситуацій, місць, шляхів і засобів дій. Практично всі архетипи мають архаїчний характер; є глибинними, первинними образами, що актуалізуються та сприймаються людиною несвідомо, інтуїтивно. Можуть виявляти себе на рівні свідомості лише як різного роду видіння, символи, релігійні уявлення тощо.
Значення
Вчення про архетипи:
- вплинуло на розвиток досліджень у царинах психології, порівняльної міфології, історії релігії, мистецтвознавства;
- стало підґрунтям для глибшого дослідження природи соціальної спадкоємності поколінь, механізму формування колективної пам’яті, національної ментальності.
Джерела
- Jung C. G. Von den Wurzeln des Bewusstseins. Zurich : Rascher, 1954. 681 S.
- Jung C. G. Die Dynamik des Unbewussten. Ges. Werke. Bd. 8. Zurich : Rascher, 1967. 671 S.
- Юнг К. Г. Архетип и символ. Москва : Ренессанс, 1991. 300 с.
- Юнг К. Г. Психология бессознательного / Пер. с нем. Москва : ООО «Издательство АСТ» ; «Канон+», 2001. 400 с.
- Юнг К. Г. Архетипи і колективне несвідоме / Пер. з нім. К. Котюк. Львів : Астролябія, 2018. 608 с.
Література
- Зеленский В. В. Базовый курс аналитической психологии, или Юнгианский бревиарий. Москва : Когито-Центр, 2004. 256 с. URL: http://yakov.works/libr_min/08_z/el/ensky_2004.htm
- Кримський С. Б. Архетипи української ментальності // Проблеми теорії ментальності / Відп. ред. М. В. Попович. Київ : Наукова думка, 2006. С. 273–301.
- Хиллман Дж. Архетипическая психология / Пер. с англ. Ю. Н. Донца, В. В. Зеленского, М. Г. Пазиной; под общ ред. В. В. Зеленского. Москва : Когито-Центр, 2006. 351 с.
- Антонян Ю. М. Великая мать: реальность архетипа. Москва : Логос, 2007. 278 с.
- Юрій М., Алексієвець Л. Архетип і ментальність через призму історії // Україна-Європа-Світ. Міжнародний збірник наукових праць. Серія: Історія, міжнародні відносини. 2017. Вип. 19. С. 16–24.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бойко О. Д. Архетип (О. Д. Бойко) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архетип (О. Д. Бойко) (дата звернення: 15.05.2024).
Оприлюднено: 18.12.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
