Асаф'єв, Борис Володимирович
Аса́ф’єв, Бори́с Володи́мирович (рос. Асафьев Борис Владимирович, псевдонім — Ігор Глєбов; 29.07.1884, м. Санкт-Петербург, тепер РФ — 27.01.1949, м. Москва, РФ) — композитор, музикознавець, академік АН СРСР (з 1943), народний артист СРСР (з 1946).
|
Асаф'єв, Борис Володимирович (Асафьев Борис Владимирович) | |
|---|---|
| Народження | 29.07.1884 |
| Місце народження | Санкт-Петербург |
| Смерть | 27.01.1949 |
| Місце смерті | Москва |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво, музикознавство |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Трудового Червоного Прапора (1938), Леніна (1944, 1945) |
| Премії | Державна премія СРСР (1943, 1948) |
| Почесні звання | народний артист СРСР (1946) |
Зміст
Життєпис
1908 закінчив історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету (тепер Санкт-Петербурзький державний університет) та 1910 Санкт-Петербурзьку консерваторію (тепер Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова) по класу композиції А. Лядова.
У 1925–1943 — професор Ленінградської консерваторії, з 1943 — Московської консерваторії (тепер Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського). Водночас з 1945 — завідувач Сектору музики Інституту історії мистецтв АН СРСР.
З 1948 — голова Спілки композиторів СРСР.
Творчість
Автор 11 опер («Казначейша» за М. Лермонтовим, 1937 та ін.); 28 балетів, зокрема, за творами О. Пушкіна — «Бахчисарайський фонтан» (1934), «Кавказький полонений» (1938), «Панночка-селянка» (1946) та ін.; М. Гоголя — «Ніч перед Різдвом» (1938); М. Лермонтова — «Ашик-Кериб» (1940); М. Горького — «Радда і Лойко» (1938); О. Бальзака — «Втрачені ілюзії» (1935); Данте — «Франческа да Ріміні» (1947). У балеті «Полум’я Парижа» (1932) використовував мелодії доби Великої французької революції й твори тогочасних композиторів. У музиці балетів і опер прагнув відтворити «інтонаційну атмосферу епохи».
Писав також симфонії, романси, камерно-інструментальні твори. Завершив та інструментував за авторськими рукописами оперу М. Мусоргського «Хованщина», здійснив нову редакцію опери О. Сєрова (1820–1871) «Ворожа сила».
Написав музику для першого радянського телебалету за поемою О. Пушкіна «Граф Нулін» (1940–1941, екранізовано 1959). Наприкінці 1930-х створив першу в СРСР сонату для труби та фортепіано і перший в СРСР концерт для гітари з оркестром.
Серед теоретичних праць: «Російська музика від початку 19 століття» (1930), «Музична форма як процес» (1930, перевид. 1947) та ін.
Асаф’єв і Україна
Питання розвитку української музики дістали відображення у працях Асаф’єва, де розглядаються проблеми жанрово-стильової еволюції вокальної музики — кантати, хорові концерти, солоспіви. 1925 опублікував у журналі «Музика» («Музыка») розвідки «В межах і поза межами професіоналізму», «Дві течії — дві оцінки», 1927 — у зб. «Музика і музичний побут старої Росії» статтю «Про дослідження російської музики 18 ст. і дві опери Бортнянського».
Асаф’єву належать спогади про І. Алчевського (1917), В. Дранишникова (журн. «Радянська музика»; 1940), а також дослідження про І. Айвазовського, І. Рєпіна, А. Куїнджі, К. Крижицького.
Балети Асаф’єв ставили театри України, зокрема вперше: «Полум’я Парижа» (1934, м. Дніпропетровськ, тепер м. Дніпро), «Бахчисарайський фонтан» (1937, м. Одеса), «Кавказький бранець» (1938, м. Київ).
Визнання і нагороди
Нагороди і відзнаки: ордени Трудового Червоного Прапора (1938), Леніна (1944, 1945), Державна премія СРСР (1943, 1948), медалі. Музично-наукова діяльність Асаф’єва справила великий вплив на розвиток музикознавства.
Твори
- Избранные труды : в 5 т. Mосква : Академия наук СССР, 1952–1957.
- Путеводитель по концертам: Словарь наиболее необходимых терминов и понятий. 2-е изд. Москва : Советский композитор, 1978. 200 с.
- Об опере. 2-е изд. Ленинград : Музыка, 1985. 343 с.
Література
- Добровольская Г. Н. Б. В. Асафьев и И. И. Соллертинский о балете // Музыка и хореография современного балета. Ленинград : Музыка, 1977. С. 234–239.
- Орлова Е., Крюков А. Академик Борис Владимирович Асафьев. Москва : Советский композитор, 1984. 271 с.
- Ладвинская А. А. Семьдесят знаменитых композиторов: Судьба и творчество. Донецк : БАО, 2006. 416 с.
- Баранова Т. Б. Игорь Глебов (Борис Асафьев). Книга о Стравинском: Стравинский — читатель и библиофил (о русской библиотеке композитора) // Научный вестник Московской консерватории. 2013. № 1. С. 5–51.
- Ногина Е. А. Б. В. Асафьев — создатель первого советского телебалета // Вестник Академии русского балета им. А. Я. Вагановой. 2015. № 3 (38). С. 177–184.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Асаф'єв, Борис Володимирович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асаф'єв, Борис Володимирович (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
