Астраханська область
Астраха́нська о́бласть (рос. Астраханская область) — суб’єкт Російської Федерації. Входить до складу Південного федерального округу.
|
Астраханська область (Астраханська область) | |
|---|---|
| Тип | область |
| Адміністративний центр | Астрахань |
| Країна | Росія |
| Площа (кв. км) | 44 100 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 1 006 |
| Густота населення (осіб на кв.км) | 20,52 |
| Найбільші міста | Астрахань, Ахтубинськ, Знаменськ |
Зміст
Географічне положення
Астраханська область розташована на півдні Росії, на кордоні Європи та Азії.
Межує: на півночі — із Західно-Казахстанською областю Казахстану, на північному заході — з Волгоградською областю Російської Федерації, на сході й північному сході — з Атирауською областю Казахстану, на заході — з Калмикією, на півдні омивається Каспійським морем.
Адміністративний поділ
Адміністративно-територіальний поділ — 11 районів, 2 міських округа, 11 міських поселень, 117 сільських поселень.
Адміністративний центр — м. Астрахань.
Територія — 44,1 тис. км².
Історична довідка
На території області виявлені стоянки епохи мезоліту й неоліту. У середині 1 тис. до н. е. територію населяли сармати (савромати). Цими землями проходив Великий шовковий шлях.
У 7–10 ст. територія входила до складу Хозарського каганату. Тут була розташована його столиця — м. Ітиль, зруйнована у 960-х під час східного походу військ київського князя Святослава Хороброго.
У 13 ст. на території області була заснована столиця Золотої орди (м. Сарай-Бату), а також м. Хаджи-Тархан (тепер Астрахань). Після розпаду Золотої Орди територію контролювали Велика орда, Ногайська орда та Астраханське ханство.
1556 Астраханське ханство було приєднано до Росії. Ногайська орда була розбита калмиками у 17 ст. На території області утвердилося Калмицьке ханство, яке зникло після відходу більшості калмиків на історичну батьківщину (Джунгарію) наприкінці 18 ст.
У 18 ст. Астрахань стала головним портом Російської імперії на Каспійському морі, ключовим торговим центром у зв’язках зі Східним Кавказом, Персією та Індією. У 1717 в рамках адміністративної реформи Петра І утворено Астраханську губернію. Територія теперішньої Астраханської області входила до складу Астраханської губернії (1717–1785 і 1796–1928), Кавказького намісництва (1785–1796), Нижньоволзької області (1928), Нижньоволзького краю (1928–1934), Сталінградського краю (1934–1936), Сталінградської області (1936–1943).
Астраханська область утворена 27.12.1943 Указом Президії Верховної Ради СРСР у зв’язку з ліквідацією Калмицької АРСР і депортацією калмиків. До її складу увійшли 8 улусів колишньої Калмицької АРСР і м. Еліста, а також 8 районів Астраханського округу Сталінградської області та м. Астрахань. Після відновлення калмицької автономії 09.01.1957 та повернення калмиків Астраханська область набула сучасних кордонів (у її складі залишилися два улуси колишньої Калмицької АРСР).
Природа
Рельєф і корисні копалини
Астраханська область розташована на південному сході Східно-Європейської рівнини в межах Прикаспійської низовини.
Більша частина Астраханської області лежить нижче рівня Світового океану. Сучасна абсолютна відмітка Каспійського моря розташована на рівні 27 м нижче рівня Світового океану. На північ абсолютні відмітки поверхні збільшуються й у найпівнічнішій частині області досягають 15–20 м вище рівня Світового океану.
Найвища точка — г. Велике Богдо (161,9 м), розташована на північному сході області.
Для області характерне регіональне занурення рельєфу земної поверхні щодо рівня Світового океану від 20–25 м на півночі до 27 м на півдні. Формування рельєфу і типів ландшафтів значною мірою пов’язано з історичними змінами рівня Каспійського моря. Територія є дельтовою алювіально-морською рівниною сформованою в голоцені, заболоченою, порізаною мережею єриків, рукавів і проток, пов’язаних з волзькими водами. Під час повені зазвичай заливається водою.
У геологічному відношенні територія області розташована в межах двох великих різновікових тектонічних елементів: південно-західної частини Прикаспійської западини (на півночі) і кряжа Карпінського (на півдні). Основним багатством надр Астраханській області є вуглеводнева сировина. На її території виявлено 7 родовищ нафти, газу й газоконденсату. Запаси нафти оцінюють приблизно в 300 млн т, глибина залягання — 2–5 км. В Астраханській області розташоване найбільше в Росії родовище кухонної солі — оз. Баскунчак. Виявлено низку родовищ корисних копалин: цегельно-черепичної сировини, опоки, піску, гіпсу, мінеральних фарб тощо.
Ґрунти
За даними ґрунтово-географічного районування Росії територія Астраханської області віднесена до Прикаспійської провінції світло-каштанових і бурих напівпустельних ґрунтів, солонцюватих комплексів, піщаних масивів і пасм солончаків. Cветло-каштанові ґрунти зонально представлені в північних районах, у південніших районах — бурі напівпустельні, у Волго-Ахтубинській заплаві, дельті та Західних підстепових ільменів (озер) — заплавні. Інтразональні — солонці й солончаки — трапляються повсюдно серед всіх типів ґрунтів.
Ландшафти
В області представлено 8 типів ландшафтів. У напівпустельній зоні сформувалися Волго-Сарпінський і Баскунчакський ландшафти, у пустельній — Волзько-Уральський, Волзько-Приєргенійський, Західний і Східний ільменіт-бугровий ландшафти. До внутрішньозональних ландшафтів належать Волго-Ахтубинська заплава і дельта річки Волги.
Річки, озера, підземні води
Поверхневі води Астраханській області: річка Волга (протяжність в межах області — понад 400 км, дельта —11 тис. км²) з численними водотоками (близько 900), прісні і солоні водойми (близько 1000) і найзамкненіша водойма планети — Каспійське море.
Найбільше з солоних озер області — Баскунчак (загальна площа 106 км²) належить до тектонічного типу. Велика кількість озер (місцева назва — ільмені) розміщуються в дельті р. Волги.
Підземні ґрунтові води приурочені до першого водотривкого горизонту і залягають на глибині 0,5–50 м. Вони досить сильно мінералізовані, забруднені й практично не використовуються. Міжпластові води перебувають у водоносних шарах серед водотривких порід. Здебільшого характеризуються підвищеною мінералізацією й рекомендуються до використання в лікувальних цілях.
Клімат
У регіоні клімат різко континентальний. Характерні великі річні й добові коливання температури повітря. Літо спекотне, сухе. Зими малосніжні, супроводжуються відлигами й дощами. Найсильніші вітри — взимку та навесні, напрямок мінливий. Сильні східні вітри весняного та літнього періоду — жаркі, сухі, викликають швидке висушування ґрунту.
Середня річна температура повітря змінюється з півдня на північ від +10 °C до +8 °C. Найхолодніший місяць — січень, середня температура —
-10... -20 °C. Найвищу середню температуру + 35... + 45 °C спостерігають у липні. За кількістю опадів область відносять до типу посушливих (від 180–200 мм на півдні до 280–290 мм на півночі області). Найбільша кількість опадів випадає у квітні — липні.
Рослинний і тваринний світ
Видовий склад флори області небагатий. Сучасна рослинність Прикаспію склалася приблизно в останні 15–16 тис. років. У жорстких стресових умовах існування (постійна нестача вологи, надмірне засолення ґрунту) змогли закріпитися близько 756–850 видів вищих рослин.
Сучасна фауна Астраханської області налічує понад 9 000 видів: водні та назем. тварини — мешканці степових, пустел., напівпустельних ландшафтів (сайгак, свиня дика, орли, чаплі, пелікани тощо). Простір дельти р. Волги, що заливається водою на тривалий період, слугує нерестилищем для промислових риб (осетр, севрюга, білуги та ін.). У р. Волзі поширені понад 50 видів риб.
У дельті р. Волги для збереження флори й фауни створено державний біосферний Астраханський заповідник.
Основні загрози та ризики в сфері природокористування
На території Астраханської області у водоохоронній зоні р. Волги розташовані два об’єкти накопиченої «екологічної шкоди» — старі нафтові сховища: «Соколівські нафтові ями» неподалік села Татаро-Башмаківка Приволзького району та нафтосховища в районі селища Старої Іллінки Іскрянського району на стрілці річок Волги й Кізані. Це земляні ями початку 20 ст. для зберігання нафтопродуктів. Забруднення зазнає ґрунт водоохоронних зон річки Волга і рукава Кізань. Рекультивацію об’єкта заплановано на 2022–2023.
Полігон твердих побутових відходів «Фунтово», розташований в Приволзькому районі поблизу с. Фунтово (бугор Тос-Тобе) є об’єктом підвищеної екологічної небезпеки, рекультивацію заплановано на 2021.
Населення
Загальна кількість населення (2020, оцінка) — 1 006 тис. осіб., густота — 20,52 осіб/км², найбільша — у Приволзькому районі (47 осіб/км²).
Склад населення за етнічними групами (2010, перепис): росіяни (67,6 %), казахи (16,3 %), татари (6,6 %), українці (0,9 %), азербайджанці (0,9 %), ногайці (0,8 %), чеченці (0,8 %), калмики (0,7 %), вірмени (0,6%), цигани (0,6 %), аварці (0,5 %), лезгини (0,5 %), даргинці (0,5 %), корейці (0,3 %), інші (2,4 %).
Склад населення за статевими групами: 53 % — жінки, 47 % — чоловіки. Населення відносно молоде (це пов’язано з національним складом і великим міграційним припливом), лише 19 % старше працездатного віку.
При обласному коефіцієнті природного зменшення (-4,1) максимальний спад зафіксований у м. Астрахані (-5,9) і Черноярському (-6,1) р-ні області. Найменше виражена депопуляція спостерігається Володарському, Єнотаєвському і Приволзькому районах.
Міграційний приплив в області позитивний (3 % у 2005). Люди в пошуках стабільності в економіці, суспільному та політичному житті переміщуються в Астраханську область головно з Середньої Азії і Закавказзя.
Міське населення — 66,71 %. Найбільші міста (2020, оцінка): Астрахань (529,8 осіб), Ахтубинськ (36,5 тис. осіб), Знаменськ (26,6 тис. осіб).
Господарство
Промисловість
Галузь паливної промисловості є провідною в Астраханської області (близько 60 % виробництва в РФ). Тут розташоване Астраханське газоконденсатне родовище, найбільше в європейській частині Росії. На його базі працює Астраханський газовий комплекс, до складу якого входять газові промисли й газоперероблювальний завод.
В області розвинене машинобудування (суднобудування, виробництво ковальсько-пресового устаткування, компресорів тощо). Серед підприємств — Астраханський машинобудівний завод, Астаханський станкобудівний завод, Ахтубинський суднобудівний-судноремонтний завод та інші. Енергетику презентує компанія «Астраханьенерго». На території області розташовано Цех видобутку й переробки солі «Бассоль» Компанії «Руссоль» (селище Нижній Баскунчак Ахтубинського району). Розвинуті м’ясомолочна, рибопереробна, борошномельно-круп’яна галузі харчової промисловості.
Сільське господарство
Зайняті під овочеві культури площі є найбільшими серед усіх суб’єктів федерації Росії. На полях області щорічно вирощується 350 тис. тон помідорів, перцю, баклажанів, кабачків, огірків, моркви, буряка, цибулі та капусти. Традиційним в Астраханській області є виробництво рису, який вирощують уздовж р. Волги. Відомі астраханські кавуни, що містять багато цукру. Кліматичні умови регіону дозволяють отримувати два врожаї картоплі на рік.
Рибна галузь включає понад 200 підприємств і організацій різних форм власності та напрямків діяльності, на яких працює близько 6 тис. осіб.
Розвинуте м’ясо-молочне скотарство, вівчарство, птахівництво, конярство, вирощування верблюдів.
Сфера обслуговування
В області діють готелі, що пропонують великий спектр послуг (зокрема з організації та обслуговування конференцій та ділових заходів), а також бази відпочинку.
На території області на 2019 працюють понад 6,7 тис. підприємств роздрібної торгівлі, діють 92 торгові мережі (з них 41 федерального значення).
Функціонують понад 550 медичних закладів.
Транспорт
Довжина залізниць — 849 км, автомобільних доріг з твердим покриттям — 4031 км, річкових шляхів — 1443 км.
Головні судноплавні річки: Волга, Бахтемір, Бузан, Болда, Ахтуба, Кізань, Царьов. У м. Астрахані та с. Оля Лиманського району функціонують морські порти. Дном моря прорито Волго-Каспійський канал (довжина 188 км, глибина 5 м), що зв’язує Бахтемір з глибоководною частиною Каспійського моря. Між портами Оля і Гілян (Іран) існує регулярне морське поромне сполучення.
Через область проходять автомобільні траси: Астрахань — Москва, Астрахань — Еліста, Астрахань — Махачкала.
У м. Астрахані діє міжнародний аеропорт «Астрахань» імені Б. Кустодієва, розташований за 8 км від міста (заснований 1936).
Наука, освіта, культура
Наука і освіта
Розвитком науки і освіти опікується Міністерство освіти і науки Астраханської області.
Академічний напрямок науки формують: Прикаспійський федеральний науковий центр Російської академії наук (з 2018 до його складу входить Всеросійський науково-дослідний інститут зрошуваного овочівництва та баштанництва, м. Камизяк), філіали федеральних наукових установ — Астраханська дослідна станція — філіал Федерального дослідного центру Всеросійський інститут генетичних ресурсів імені М. І. Вавилова; Волзько-Каспійський філіал Федеральної державної бюджетної наукової установи «Всеросійський науково-дослідний інститут рибного господарства та океанографії»; Каспійський філіал Федеральної державної бюджетної установи науки «Інститут океанології імені П. П. Ширшова Російської академії наук»; федеральні бюджетні установи — «Каспійський морський науково-дослідний центр»; Науково-дослідний інститут з дослідження лепри; Державний центр агрохімічної служби «Астраханський»; Федеральна державна бюджетна установа «Держсорткомісія»; Федеральна державна бюджетна установа «Россільгоспцентр»; Державний центр агрохімічної служби «Астраханський», Астраханський державний заповідник.
В області функціонують ракетний полігон Капустин Яр, Державний льотно-випробувальний центр Міністерства оборони імені В. П. Чкалова.
На 2020 у регіоні діють 263 загальноосвітні установи, навчається 118,4 тис. школярів.
Працюють заклади вищої освіти: Астраханський державний університет (заснований 1932), Астраханська державна консерваторія (заснована 1969), Астраханський державний медичний інститут (заснований 1918), Астраханський державний технічний університет (заснований 1930), Астраханський державний архітектурно-будівельний університет (заснований 1992), Інститут світової економіки і фінансів (заснований 1995); філіали — Астраханський філіал Саратовської державної юридичної академії (заснований 1997), Астраханський філіал Інституту соціальних і гуманітарних знань (заснований 1993), Астраханський філіал Російської академії народного господарства і державної служби при Президенті Російської Федерації (заснований 1993), Астраханський філіал Міжнародного юридичного інституту (заснований 1999), Каспийський інститут морського і річкового транспорту імені генерал-адмирала Ф. М. Апраксіна — філіал Волзького державного університету водного транспорту (заснований 1999), філіал «Злет» в м. Ахтубинську Московського авіаційного інституту (заснований 1965) та інші.
Культура і мистецтво
В області понад 300 бібліотек.
Астраханський державний об’єднаний історико-архітектурний музей-заповідник — найдавніший регіональний музей Росії (заснований 1837), має 14 філіалів. У колекції — унікальні золоті та срібні вироби сарматської доби. Серед музеїв: Астраханська картинна галерея імені П. М. Догадина (заснована 1918), Музей природи Астраханського державного природного біосферного заповідника (заснований 1919), Музей культури Астрахані (заснований 1978), будинки-музеї Б. Кустодієва, В. Хлєбникова та ін.
В Астрахані працюють: Астраханський державний театр опери та балету (з 1899), Астраханський драматичний театр (з 1810), Астраханський театр юного глядача (з 1933), Астраханський державний театр ляльок (з 1986), Астраханська обласна філармонія (з 1944).
Функціонує Астраханський обласний науково-методичний центр народної культури, який займається науковою, методичною, організаційною діяльністю, при ньому працює низка творчих колективів, ансамблів, народний театр, фотостудія, Будинок ремесел.
З-поміж пам’яток історії та архітектури: Астраханський кремль (16 ст.), Храм святих апостолів Петра і Павла (17–18 ст., село Чорний Яр); Хошеутовський хурул (початок 19 ст., с. Річне), церква Різдва Богородиці у с. Нікольському (1912), будівля Азовсько-Донського банку у м. Астрахані (1909–1910) тощо.
Спорт
Гандбольний клуб «Динамо» (м. Астрахань, заснований 1963) — чемпіон СРСР (1990), багаторазовий призер Чемпіонату Росії, срібний призер Кубку Європейської федерації гандболу. У м. Астрахані є також футбольні клуби «Астрахань» (заснований 1931) і «Волгар» (заснований 1960). Стадіон м. Астрахані (збудований 1955) — багатофункціональний, вміщує 18 тис. глядачів. На 2020 в області працює 28 спортивних шкіл.
Література
- Бармин А. Н., Беломоин Н. Н., Бухарицын П. И. и др. Природа и история Астраханского края. Астрахань : Астраханский государственный педагогический институт, 1996. 364 с.
- Бармин А. Н., Бесчётнова Э. И., Вознесенская Л. М. и др. География Астраханского края. Астрахань : Астраханский университет, 2007. 259 с.
- Бармин А. Н., Пилипенко В. Н., Липчанский А. М. Природа, прошлое и современность Астраханского края: Посвящается 450-летию города Астрахань. Астрахань : Астараханский университет, 2008. 452 с.
- Общие сведения об Астраханской области как объекте недропользования // Министерство промышленности и природных ресурсов Астраханской области. 2012. URL: https://minprom.astrobl.ru/site-page/geologicheskoe-stroenie
- Баль А. В. Астрахань — столица Китая: (географические ошибки в истории). 2-е изд., расшир. и доп. Астрахань : Новая линия, 2017. 373 с.
- Юсова З. Промышленность России. Астрахань. Москва : [б. и.], 2018. 207 с.
- Оценка численности постоянного населения на 1 января 2020 года и в среднем за 2019 год. Росстат. URL: https://www.gks.ru/storage/mediabank/Popul2020.xls
- Межрегиональное Управление Росприроднадзора по Астраханской и Волгоградской обл. // Росприроднадзор. URL: http://30.rpn.gov.ru/node?qt-to_2017=0
- Обзор отрасли // Министерство сельского хозяйства и рыбной промышленности Астраханской области. URL: https://msh.astrobl.ru/section/obzor-otrasli/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Макаренко П. О. Астраханська область // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астраханська область (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.08.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
