Астрономічна обсерваторія Львівського національного університету імені Івана Франка
науково-дослідна установа, що здійснює спостереження за астр. об’єктами. Розташ. у м. Львові та смт Брюховичах. Астрономі́чна обсервато́рія Льві́вського націона́льного університе́ту імені Іва́на Франка́ — науково-дослідна установа, що здійснює спостереження за астрономічними об’єктами; розташована у м. Львові та смт Брюховичах. Найстаріша астрономічна обсерваторія (АО) України
Зміст
Історична довідка
Заснування
Обсерваторія заснована 1771. Засновник і перший директор — С. Сераковський (1743–1824; Польща), за проектом якого на мурах міста біля костелу єзуїтів (тепер Храм святих апостолів Петра і Павла) зведено першу будівлю АО.
Етапи розвитку
Із приєднанням Галичини до Австрії АО отримала завдання провести геодезичну зйомку Галичини та Волині, яку здійснено під керівництвом Й. Лісганіга (1719–1799; Австрія) за участі Ф.-Х. фон Цаха (1754–1832; Угорщина, Франція).
Через знесення міських мурів вежу АО розібрали 1783–1784, а нової не збудували, тому в фундаційному дипломі Львівського університету імені Йозефа ІІ 1784 АО вже не згадано.
Документальних свідчень про роботу АО як місця проведення регулярних спостережень за небесними світилами впродовж більшої частини 19 ст. немає, проте астрономічні знання накопичували й активно пропагували. Учені університету за цей період видали підручники, наукову й науково-популярну літературу.
1897 Міністерство у справах освіти затвердило приват-доцентом астрономії Львівського університету В. Ласку (1862–1943; Чехія), а 1900 — М. Ернста (1869–1930; Польща, Україна).
Тоді ж створено астрономічний інститут, завданнями якого було: визначення часу, вивчення руху планет і комет, визначення широти методом Талькота, спостереження затемнень, покриття зір Місяцем, змінних зір, метеорів, нових зір тощо.
В університетському корпусі для АО надано приміщення з майданчиком для спостережень, придбано рефрактор Мерца — Зендтнера, хронометри та інші прилади, започатковано астрономічну бібліотеку.
Після смерті М. Ернста 2 роки директором АО та завідувачем кафедри астрономії був географ, геофізик Г. Арцтовський (1871–1958; Польща, США).
1932 на цю посаду призначено астронома Е. Рибку (1898–1988; Польща), який відновив набір студентів на курси астрономії, розширив штат, наукову тематику та інструментарій АО: придбав рефрактор Цейса, 2 астрокамери, мікрофотометр Схілта, зоряний і сонячний хронометри та інше обладнання. Він розпочав спостереження змінних зір і роботи в галузі зоряної фотометрії, започаткував англомовне видання «Внески Астрономічного інституту Львівського університету» («Contributions from the Astronomical Institute of Lvov University»).
Під час Другої світової війни АО разом із провадженням астрономічної служби продовжувала наукову роботу із досліджень змінних зір та поляризації світла в пилових туманностях. Реквізовано деякі книги, арифмометри та хронометр, але основне астрономічне обладнання вдалося зберегти від вивезення до Німеччини.
У вересні 1945 усі співробітники польського походження виїхали до Польщі. Штат АО поповнено за рахунок кадрів, направлених з інших астрономічних закладів СРСР. Розширено тематику наукових досліджень: фізика Сонця [В. Степанов (1913–1986; Україна, РФ), Т. Мандрикіна (1921–1982; Україна), Р. Теплицька (1926–2018; РФ)], механіка небесна [Н. Єленевська (1915–1985; Україна)], фізика зір, міжзоряного середовища та релятивістська астрофізика [С. Каплан (1921–1978; Росія)].
Протягом 1945–1950 завідувачем кафедри астрономії та керівником АО був професор О. Сирокомський (1894–1961; Україна). У цей час проводили фотографічні спостереження змінних зір, нових зір, комет, місячних затемнень, розпочато видання «Циркуляр Львівської астрономічної обсерваторії».
1950 директором АО призначено В. Степанова, який створив унікальний вертикальний сонячний телескоп зі спектрографом подвійного відбивання і започаткував дослідження фізичних умов в атмосфері Сонця на основі вивчення профілів ліній поглинання в сонячному спектрі.
Його наступник на посаді директора М. Ейгенсон (1906–1962; Україна) продовжив вивчення сонячної активності та сонячно-земних зв’язків, розпочатих ним у часи роботи в Головній АО АН СРСР.
1951 відведено ділянку площею 3,4 га у смт Брюховичі для заміської станції спостережень. Першу чергу будівництва здійснено 1957–1960. У цей період поповнено інструментарій: 1957 придбано хромосферно-фотосферний телескоп АФР-2, 1959 — візуальний рефрактор АВР-2, координатно-вимірювальну машину КВМ-3. За технічним завданням АО 1960 на Ленінградському оптико-механічному об’єднанні виготовлено 48-см рефлектор АЗТ-14, який оснастили електрофотометром і використовували для фотометричних спостережень змінних зір.
1959 директором АО призначено Я. Капка (1907–1979; Україна), який організував розбудову заміської станції спостережень, введення в дію нових інструментів, продовжив розвивати тематику фотометрії змінних зір.
1957 за наказом Міністерства вищої освіти та АН СРСР при АО організовано станцію оптичних спостережень штучних супутників Землі (ШСЗ), де проводили регулярні візуальні, фотографічні, фотометричні, а з 1988 і лазерно-віддалемірні спостереження. Її керівник — О. Логвиненко (1936–2007; Україна), який 1977–2002 також був директором АО. Створено науково-дослідний комплекс апаратури для вивчення штучних небесних тіл ближнього космосу (2008 включено до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання України).
З 2002 директор АО — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2014), професор (з 2015) Б. Новосядлий (1957; Україна).
Характеристика
Структура
З 2003 у структурі АО 4 наукові відділи:
- фізики Сонця;
- фізики зір і галактик;
- релятивістської астрофізики і космології;
- практичної астрономії та фізики ближнього космосу;
- 2 допоміжні — бібліотека та господарська група.
2006 сформовано відділ технічного обслуговування телескопів.
Науково-дослідна діяльність
Серед основних напрямків досліджень, які проводять в АО:
- фізика Сонця та сонячно-земні зв’язки;
- фізика зір та галактик;
- релятивістська астрофізика та космологія;
- оптичні спостереження штучних супутників Землі.
Розпочаті в повоєнні роки С. Капланом дослідження фізики зір та міжзоряного середовища продовжили І. Климишин (1933; Україна), В. Головатий (1940–2018; Україна), О. Яцик (1945; Україна) та Б. Мелех (1973; Україна).
Розпочаті В. Степановим дослідження фізичних процесів в атмосфері Сонця значного розвитку набули в роботах Б. Бабія (1936–1993; Україна), П. Олійника (1931–2005; Україна), І. Лаби (1937–2015; Україна), М. Ковальчук (1943; Україна), М. Стоділки (1954; Україна), М. Гірняк (1945; Україна) та О. Баран (1982; Україна). Фотометричні дослідження змінних зір продовжили розвивати Я. Капко, І. Шпичка (1934–2018; Україна), М. Скульський (1942; Україна) та В. Касеркевич (1953; Україна).
З 1957 в АО ведуться оптичні спостереження штучних супутників Землі — позиційні (спочатку візуальні, фотографічні, пізніше за допомогою цифрових камер), фотометричні, а з 1988 лазерно-віддалемірні спостереження. Із серпня 2002 пункт лазерної локації АО на базі телескопа ТПЛ-1М включено до Міжнародної мережі лазерної локації (англ. International Laser Ranging Service). Цей напрям досліджень розвинули О. Логвиненко, Е. Вовчик (1946; Україна), Я. Благодир (1950; Україна), Н. Вірун (1964; Україна), А. Білінський (1976; Україна), К. Мартинюк-Лотоцький (1984; Україна).
Розпочаті нові напрямки наукових досліджень: з початку 1970-х проводили дослідження зоряних скупчень за допомогою методів багатомірного статистичного аналізу (О. Ейгенсон (1936; РФ) та О. Яцик), а з кінця 1980-х — теоретичні роботи з проблеми походження галактик та великомасштабної структури Всесвіту розвинули Б. Новосядлий, С. Апуневич (1974; Україна), Ю. Кулініч (1977; Україна), О. Сергієнко (1976; Україна), М. Ціж (1988; Україна).
Підготовка наукових кадрів
АО є базою для підготовки бакалаврів, магістрів і докторів філософії за спеціальністю «Фізика та астрономія».
Міжнародна співпраця
АО проводить самостійно та бере участь у кооперативних програмах астрономічних спостережень за активністю Сонця, блиском змінних зір, штучних супутників Землі та космічного сміття.
Видавнича діяльність
АО видавала «Праці обсерваторії Львівського університету» (1933–1939, 10 випусків), «Циркуляр Львівської астрономічної обсерваторії» (1946–1979, випуски 1–54), «Вчені записки. Серія фізико-математична» («Ученые записки. Серия физико-математическая»; 1949, том 14, випуск 4), «Астрономічний збірник» («Астрономический сборник»; 1954, випуск 2; 1960, випуск 3, 4), «Питання астрофізики. Серія Астрономічна» («Вопросы астрофизики. Серия Астрономическая»; 1980–1985, випуски 55–59).
Література
- Monatlische Corespodenz. 1801. K. 4. P. 547–558.
- Finkel L. Historia Uniwersytetu Lwowskiego : w 2 cz. Lwów : Senat Akademicki Uniw. Lwowskiego, 1894.
- Zaleski S. Jesuici w Polsce : w 5 t. Krakow : W. L. Anczyca i SP, 1904. T. 4. Cz. 2. 478 p.
- Jaworski F. Uniwersytet Lwowski: wspomnienie jubileuszowe. Lwow : Towarzystwo Miłośników Przeszłości Lwowa, 1913. 88 s.
- Rudnizki K. Z historii Uniwersyteckego obserwatorium astronomiecznego we Lwowe // Analecta. Studija i materialy dzejow nauki. 1996. № 2. Р. 171–187.
- Історія Астрономічної обсерваторії Львівського національного університету імені Івана Франка. Львів : Видавництво Львівського національного університету імені І. Франка, 2011. 240 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Новосядлий Б. С. Астрономічна обсерваторія Львівського національного університету імені Івана Франка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астрономічна обсерваторія Львівського національного університету імені Івана Франка (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.09.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
