Астрополяриметрія
Астрополяриме́трія (від астро… і поляриметрія) — розділ практичної астрофізики, що займається застосуванням поляриметричних методів до аналізу випромінювання астрономічних об’єктів.
Зміст
Історична довідка
Поляризація зоряного світла була вперше виявлена 1949 астрономами В. А. Гілтнером (1914–1991; США) і Дж. С. Холлом (1908–1991; США). У 1951 астроном Дж. Л. Грінстейн (1909–2002; США) і фізик Л. Девіс-молодший (1914–2003; США) розробили теорії, що дозволяють використовувати дані поляризаційних досліджень для реєстрації міжзоряних магнітних полів. Вони ж показали, що розсіювання на частинках міжзоряного пилу може привести до поляризації світла далеких зір. Це поклало початок застосуванню методів поляриметрії у практиці астрономічних спостережень.
1956 В. Гілтнер опублікував перший каталог поляризації світла зір, який містив 1259 об’єктів.
Характеристика
Методи
Поляризоване випромінювання космічних джерел несе інформацію про величину і геометрію магнітних полів, хімічний склад, концентрацію, форму, розміри й орієнтацію частинок, які розсіюють випромінювання, та інші характеристики астрономічного об’єкта й міжзоряного середовища.
Сучасна астрополяриметрія є всехвильовою: поляриметричні спостереження ведуться у всіх діапазонах довжин хвиль — від радіодіапазону до рентгенівського випромінювання.
Вимірювання в астрополяриметрії здійснюють візуальними, фотографічними та електрофотометричними методами. Візуальні методи застосовують для вивчення характеристик поляризованого випромінювання планет або комет, фотографічні — для вимірювань ступеня поляризації випромінювання в сонячній короні, галактичного випромінювання та випромінювання, що генерується в небулярних середовищах, а електрофотометричні — під час дослідження механізмів поляризації світла зір.
Застосування
Завдяки методам астрополяриметрії під час дослідження тіл Сонячної системи вивчають атмосфери планет, комет, зодіакального сяйва, протисяйва. Поляризаційні дослідження дозволили встановити конфігурацію та напруженість магнітних полів у залишках наднових, деяких радіогалактик, в областях зореутворення та в навколозоряних оболонках. За допомогою поляризаційних вимірювань мазерного випромінювання (див. Мазер) міжзоряних молекул вивчають магнітне поле Галактики.
Дослідження поляризації світла, відбитого від окремих утворень на поверхнях планет і Місяця, дозволяють зробити висновки стосовно морфології поверхні, наявності в атмосфері планети пилу та аерозолів, що розсіюють відбите від поверхні випромінювання.
Література
- Физика космоса: Маленькая энциклопедия. 2-е изд., перераб. и доп. Москва : Советская энциклопедия, 1986. 784 с.
- Мартынов Д. Я. Курс общей астрофизики. 4-е изд., пер. и доп. Москва : Наука, 1988. 640 с.
- Астрополяриметрія // Астрономічний енциклопедичний словник / За заг. ред. І. А. Климишина, А. О. Корсунь. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. С. 39.
- Pankaj J. An Introduction to Astronomy and Astrophysics. Boca Raton : CRC Press, 2015. 365 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шевчук О. Г. Астрополяриметрія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астрополяриметрія (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.09.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
