Атабаска (озеро)
Атаба́ска (англ. Lake Athabasca) — прісне озеро в центрально-західній частині Канади.
|
Атабаска (озеро) (Lake Athabasca) | |
|---|---|
| Прісне/солоне | прісне |
| Площа (кв.км) | 7850 |
| Максимальна глибина (м) | 124 |
| Впадають річки | Атабаска (річка) |
| Витікають річки | Маккензі |
| Країни | Канада |
| Регіон | Саскачеван, Альберта |
Зміст
Географічне положення
Розташоване у провінціях Саскачеван (бл. 70 %) та Альберта (бл. 30 %). Площа — 7 850 км2 (восьме за площею у Канаді). Лежить у тектонічній западині на краю Канадського щита на висоті 213 м над рівнем моря. Озеро має форму півмісяця, витягнутого зі сходу на захід. Протяжність берегової лінії — до 1 900 км, максимальна глибина — 124 м, об’єм води — 204 км3, площа водозбору — близько 270 тис. км2.
Західна частина мілководна, у східній дно опускається до глибини 60 м. Північні береги звивисті, високі і скелясті, південні — пологі і рівні, на них утворилася найбільша пустельна піщана ділянка на території Канади (завдовжки 100 км) з найбільшими північними дюнами у світі, для збереження яких 1992 засновано провінційний парк «Піщані дюни Атабаски» (площа — 1 925 км2).
Озеро є частиною дельти річок Пісу і Атабаски — великої водно-болотної території на захід від озера. Річкова мережа в цьому районі вкрай заплутана: річки перетинаються, утворюють проточні озера й болота. В Атабаску впадають річки Піс, Атабаска, Вільям, Макфарлейн, Колін, Фон-дю-Лак, Олдман. З озера витікає р. Невільнича, що належить до системи р. Маккензі (басейн Північного Льодовитого океану).
Геологічне походження
Озеро Атабаска утворилося на початку голоцену (8–9 тис. р. т.) на місці морено-льодовикового оз. Макконнелл (площа — 210 тис. км2). Має льодовиково-тектонічне походження.
Клімат
Клімат субарктичний континентальний, середня температура повітря найхолоднішого місяця — –26 °С (січень), найтеплішого — +16 °С (липень), середня кількість опадів — 360 мм/рік. Льодостав на озері триває до 8 місяців — із жовтня.
Рослинний і тваринний світ
Рослинність по берегах переважно хвойна, найчастіше трапляються сосна, ялиця, ялина, модрина та ялівець. У лісах водяться олень, лось, вовк, ведмідь, рись, росомаха, дикобраз, куниця, бобер, понад 200 видів птахів. Промислові рибалки на озері ловлять переважно щуку, форель озерну (найбільшу особину виду вагою 46 кг упіймали 1961), палію арктичну і судака. Усього 23 види риб, поширені також сиг, харіус, окунь, минь.
Освоєння та господарське використання
Білі переселенці з’явилися в районі Атабаски у 18 ст. для налагодження з аборигенами-індіанцями торгівлі хутром. Першопроходцем був торговець-мандрівник і картограф П. Понд (1739/1740–1807), який у 1780-х склав карту річок і озер цього регіону. На західному березі розташоване поселення Форт-Чіпевіан, що є одним із найстаріших (засн. 1788) європейських поселень в Альберті.
Місцевість навколо Атабаски відома родовищами золота (відомі копальні — Голдфілдс і Камселл-Портідж) та урану (найбільші копальні — Гуннар і Лорадо), розробку яких припинили в 1980-х. Поблизу також наявні нафтоносні піски (див. Бітуми), видобуток яких негативно позначається на екології.
Література
- Lake Athabasca // Atlas of Alberta Lakes. Edmonton : University of Alberta Press, 1990. 675 p.
- Richter J. Canada's Natural Wonders. Toronto : Scholastic Canada, 2008. 64 p.
- Willoughby M., Meijer M., Downing D. Guide to Ecological Sites of the Athabasca Plain Subregion. Edmonton : Minister of Environment and Parks, 2017. 111 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Атабаска (озеро) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атабаска (озеро) (дата звернення: 30.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.12.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
