Альберта

Прапор

Герб

Альбе́рта (англ. Alberta, фр. Alberta) — провінція, адміністративно-територіальна одиниця Канади. Одна з 10 провінцій і 3 територій країни.

Альберта (Alberta)
Тип	провінція
Адміністративний центр	Едмонтон
Країна	Канада
Площа (кв. км)	661,848
Чисельність населення (тис.осіб)	4670
Густота населення (осіб на кв.км)	6,3
Найбільші міста	Едмонтон, Калгарі, Ред-Дір
Адміністративні кордони	Саскачеван, Британська Колумбія, Північно-Західні території (Канада)
Міжнародні кордони	Сполучені Штати Америки, Монтана

Зміст

1 Географічне положення
2 Адміністративний поділ
3 Історична довідка
4 Природа
5 Населення
- 5.1 Природний рух. Механічний рух
- 5.2 Міське й сільське населення. Особливості розселення
6 Господарство
7 Наука, освіта, культура
- 7.1 Наука і освіта
- 7.2 Культура та мистецтво
8 Спорт
9 Альберта та Україна
10 Література
11 Автор ВУЕ
12 Важливо!

Географічне положення

Альберта розташована на заході Канади, має внутрішньоконтинентальне положення (разом із провінцією Саскачеван є адміністративними одиницями Канади, що не мають виходу до моря). Більша частина кордону Альберти проходить чітко по меридіанах і паралелях. На півночі по 60 паралелі межує з Північними територіями, на півдні по 49 паралелі — міждержавний кордон зі штатом Монтана, на заході по 120 меридіану межує з Британською Колумбією, крім південно-західної частини, де проходить Великий вододіл між Атлантичним океаном та Тихим океаном у Скелястих горах. На сході від провінції Саскачеван Альберту відокремлює 110 меридіан.

Територія — 661,848 км² (четверта за величиною після Квебеку, Онтаріо та Британської Колумбії територія Канади). Протяжність із півночі на південь — 1223 км, із заходу на схід — 660 км.

Адміністративний поділ

Адміністративно провінція поділена лише на адміністративні одиниці муніципального рівня (міста, села тощо). У межах провінції виокремлюють 10 типів місцевого самоврядування для керування міськими, сільськими поселеннями та індіанськими заповідниками, також під час перепису формують спеціальні одиниці агломерації перепису (у 2016 їх було 15, у 2011 — 16).

Неофіційно поділена на 6 областей.

Адміністративний центр — м. Едмонтон.

Історична довідка

Провінція названа на честь четвертої доньки Вікторії та принца Альберта Саксен-Кобург-Готського (1819–1861, Велика Британія) — Луїзи Кароліни Альберти (1848–1939, Велика Британія), яка мала титул герцогині Аргайлл та була дружиною четвертого генерал-губернатора Канади Джона Кембелла (1845–1914, Велика Британія).

До моменту колонізації на території Альберти проживало автохтонне населення — корінні індіанці. У 17 ст. тут виникли поселення французьких та британських колоністів, що займалися хутряним промислом. Від 1882 сучасна територія провінції входила до Північно-Західних територій як округ Альберта, а 1905 набула статусу окремої провінції.

Природа

Геологічна будова. Рельєф. Корисні копалини

Найстаріший поверхневий ландшафт Альберти — це її крайня північно-східна частина, на схід від річки Невільничої та Нижньої Атабаски, де на поверхні є виходи кристалічних порід, що утворилися в докембрійську епоху (див. Докембрій). Унаслідок тектонічних рухів палеозойської ери (544 –250 млн років тому) відбулися значні трансгресії й регресії моря. Тож територія Альберти була то морським дном, то суходолом, життя там розвивалося від найпростіших форм до хребетних та вищих рослин. Продукти розпаду цієї біомаси, особливо в девонський період, стали основою для утворення більшості родовищ нафти та газу природного в провінції. Під час мезозою територію Альберти періодично затоплювали океанічні води. Це була епоха динозаврів, період, у який було сформовано долину річки Ред Дір та утворено більшу частину вугільних ресурсів провінції. У кайнозої відбувся підйом Скелястих гір і формування фізіографічних меж провінції. Близько 25 тис. років тому обледеніння охопило практично всю провінцію востаннє. Лише найвищі частини Скелястих гір — Кипарис Хіллс і Поркопін Хіллс — уникли обледеніння. Останній відхід льодовика, що відбувся приблизно 13 тис. років тому, створив нинішні річкові системи та ґрунти.

Більша частина території Альберти — підвищена рівнина, місцями погорбована чи розчленована річковими долинами з найнижчою відміткою в північно-східній частині 152 м (річкова долина Невільничої). На південному заході провінції — передгір’я та система Скелястих гір із найвищою точкою — горою Колумбія (3747 м) — на кордоні з Британською Колумбією. Хребти гірські розділені долинами, межа лісу до 1500 м, вище альпійські луки та льодовики. Середні висоти на півночі становлять 650–850 м над рівнем моря, на півдні — 1000–1200 м.

У провінції виявлено значні поклади корисних копалин горючих. В Альберті розташовано 95 % нафтових запасів Канади, переважно в нафтовмісних пісках Північної Альберти. Зокрема, нафтогазоносні нижньокрейдові пісковики, що виходять на поверхню вздовж русла річки Атабаски в районі Мак-Муррею, що вперше описано ще 1788. Відкрито газові родовища Боу Айленд (1909), Тернер-Валлі (1913), а також розвідано родовище нафти Форт-Норман (у 1920-х) та інші. Найбільші нафтові родовища: Пембіна (1953, запаси оцінюють у 239 млн т нафти, 25 млрд м3 газу природного та 11 млн т конденсату), Редуотер (1948, бл. 110 млн т нафти) та Ледюк (район Прері, 1947, бл. 50 млн т нафти).

Клімат

Відкритість для арктичних повітряних мас, значна протяжність (понад 1200 км) з півночі на південь та бар’єр Скелястих гір на заході створюють умови для відмінностей у межах субарктичного на півночі та помірного в центральній та південній частинах провінції типу клімату. Середньомісячна січнева температура коливається від -24 °С на півночі до -8 °С у південних районах, липнева — від +21 °С до +30 °С. Місцевий вітер чинук — сильний поривчастий фен, що дме протягом року з гір, зумовлює швидке підвищення температури в західній частині провінції. Найбільша амплітуда температур (від +38 °С влітку до -35 °С і нижче взимку) характерна для південно-східної частини, де влітку бувають засухи. У цей сезон центральні та південні райони Альберти є місцем формування торнадо (див. Смерч) та грозових дощів. Середньорічна кількість опадів коливається від 300 мм на південному сході до 450 мм на півночі та 600 мм на заході.

Ґрунти

Ґрунтовий покрив змінюється від сірих лісових ґрунтів на півночі до ґрунтів каштанових та чорноземів із потужним гумусним (див. Гумус) шаром у центрі та на півдні.

Річки, поверхневі та підземні води

Провінція має густу гідрологічну мережу, річки повноводні протягом року, за винятком водойм південного сходу провінції. Більшість річок провінції належать до басейну Північного Льодовитого океану, окрім півдня, де річки течуть у південно-східному напрямку. Найдовша (1538 км) в Альберті річка Атабаска та найбільша за площею басейну річка Піс зливаються та утворюють велику прісноводну дельту разом із річкою Невільничою поблизу озера Атабаски, далі води річок під назвою Маккензі течуть до північного узбережжя. Річки Північний Саскачеван із притокою Бразеу, Південний Саскачеван із притоками Олд Ман, Боу та Ред Дір протікають у центральній та південній частині провінції через прерії та внаслідок злиття в сусідній провінції Саскачеван утворюють однойменну річку, що впадає в озеро Вінніпег та через річку Нельсон сполучається з Гудзоновою затокою. Річка Мілк (Молочна), яка протікає на півдні провінції, є третьою за довжиною притокою річки Міссурі, що через річку Міссісіпі впадає в Мексиканську затоку. Найбільші озера:

Атабаска (7898 км²), частина якого належить до провінції Саскачеван;
Клер, глибиною до 2 м (1436 км₂) у дельті Піс-Атабаска;
Мале Невільниче (1168 км²);
Бістшо (413 км²);
Колд Лейк (Холодне озеро, 373 км²);
Утікума (288 км²);
Лак-ла-Біш (236 км²);
Бейверхіл (139 км²);
Коллінг (138 км²);
Зейма (122 км²).

Навколо озер Сільван (42 км²) та Луїза Лейк (0,8 км²) розташовано відомі за межами провінції центри рекреації. Важливе значення у формуванні гідрологічної мережі належить льодовикам у Скелястих горах, що живлять річки провінції.

Рослинний і тваринний світ

Рослинні угруповання лісів сформовано хвойними (глицевими) породами: сосни, ялини, модрини; у південній частині та передгірських районах домінують заліснені ділянки з листяними породами осики, тополі, верби, берези. Водойми північної та центральної частини Альберти є середовищем мешкання водоплавних птахів: качок, гусей, лебедів, пеліканів. У річках та озерах водяться також щуки звичайні, судаки, сигі, форелі (райдужна, струмкова), палія американська, осетрові, земноводні, амфібії. На рівнинних преріях поширені бізони, вилороги, степові гризуни, койоти, плазуни (зокрема, отруйний вид гримучник зелений). Рослинний покрив сформований ранньоцвітними видами крокусів, анемон, вітряниць, також термопсисами, шипшиною колючою (її квітка є символом провінції), буркуном, шавлією, полином, видами Айстрових, складноцвітих та злаковими угрупуваннями. Інші представники фауни: лосі, барибали, бобри, бабаки, зайці, рисі. У провінції Альберта розташовано два з чотирьох природних парків національних Скелястих гір, що належать до пам’яток природного типу зі Списку ЮНЕСКО. У національних парках Банф (6641 км²) та Джаспер (10878 км²) перебувають під охороною екосистеми гірських лісів та альпійських лук, а також льодовики та витоки річок Атабаски, Північного Саскачевана. Поширені такі види ссавців: олені (чорнохвостий, білохвостий, вапіті, карібу), лосі, снігові барани, гірські кози (або кози Скелястих гір), дикобрази, рисі, бобри, лисиці, куниці, видри річкові, норки, койоти, ведмеді грізлі, барибали, дикі кішки, росомахи, гірський підвид вовка сірого, сивий бабак, дикі кішки, росомахи. У середовищі лісових та гірських ландшафтів водяться орлан білоголовий, беркут, пугач віргінський (символ провінції), білохвоста куріпка, омелюхи та птахи з родини Тетерукових.

Ландшафти та природні зони

На півночі провінції домінують бореальні хвойні (глицеві) ліси (назва тайги в Північній Америці), у центральній частині — ділянки осикового лісостепу, південніше ділянки степів прерій, що використовують як пасовища та землі для вирощування зернових культур. Південний схід посушливіший і має бедленди (землі, що непридатні для сільськогосподарського використання).

Основні загрози та ризики у сфері природокористування

Експансія переселенців та розорювання рівнин суттєво змінили екосистеми прерій, призвели до втрат у біорізноманітті, особливо в посушливому трикутнику Палсізера, що зумовило пошук нових методів ведення рільництва. Охорона природи в Альберті передбачає різні типи природоохоронних територій, зокрема закритих для відвідування, що сприяє збереженню екосистем та відновленню природного стану ландшафтів.

У Динозаврів провінційному парку (створений 1955, від 1979 об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО) охороняють викопні види рослин та тварин, а також екосистеми прерій, глинисті кам’янисті бедленди та локальні ареали поширення тополі трикутнолистої, або канадської, середовище проживання тварин. Міжнародний парк миру Вотертон-Лейкс-Глейшер у південно-західній частині Альберти, де охороняють льодовики, льодовикові форми рельєфу, гірські екосистеми, від 1932 разом з американською частиною (штат Монтана) занесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Площі болотно-водних угідь провінції Альберта Хей Зейма Лейк (586 км²) на північному заході, дельта річок Піс та Атабаски як місце гніздування американського журавля на північному сході охороняють згідно з положеннями Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, переважно як середовища мешкання водоплавних птахів (1971). Останні два включено як природні пам’ятки до списку ЮНЕСКО в складі Вуд Буффало парку, відомого як Парк диких бізонів. Це одна з найбільших (44,8 тис. км²) і найстаріших (з 1922) природоохоронних територій Канади. Тут охороняють популяції зубрів та екосистеми бореальних лісів, болота, заболочені ділянки та озера, що є важливим середовищем мешкання, місцем гніздування та пунктом міграції багатьох видів птахів з усього американського континенту.

Небезпеку в Альберті становлять повені та лісові пожежі. Наймасштабніші стихійні лиха — повені 1995, 2013 та масштабна лісова пожежа 2016 в м. Мак-Муррей та поблизу нього.

Населення

Загальна кількість населення — 4,67 млн осіб (2016, перепис), близько 10 % від загальної кількості населення Канади. Густота населення — 6,3 особи на кв. км. Склад населення за етнічними групами: англійці (27,2 %), німці (20,9 %), канадці (20,5 %), шотландці (20,3 %), ірландці (16,6 %), французи (11,9 %), українці (10,2 %), голландці (5,3 %), поляки (5,2 %), північноамериканські індіанці (5,2)%, норвежці (4,4 %), китайці (4,2 %; кожна людина могла вибрати якомога більше етнічних груп). В Альберті 350 тис. жителів мають українське коріння, після міграції заселяли переважно сільську місцевість, однак зараз живуть повсюди.

За релігійними групами (2011, оцінка): християни — римо-католики, парафіяни Об’єднаної церкви Канади — протестантської церкви (див. Протестантизм), англіканської церкви, лютерани (див. Лютеранство), баптисти (див. Баптизм), церкви візантійських обрядів, мормони (див. Мормонізм), гутеріти (див. Анабаптизм), менонітів тощо (усього 60 %), нерелігійні (31,6 %); мусульмани (близько 3 %), належать до інших релігій (5 %) — сикхи (див. Сикхізм), буддисти (див. Буддизм), індуїсти (див. Індуїзм) тощо.

Перепис населення 2016 засвідчив, що найпоширенішою рідною мовою жителів Альберти є англійська (79,99 %). Частка китайської в мовній структурі населення становила 3,02 %, німецької — 2,62 %, французької — 1,90 %. Інші рідні мови: пенджабі — 1,13 %, тагальська — 0,92 %, українська — 0,91 %; іспанська — 0,90 %, польська — 0,68 % тощо.

Відповідно до перепису, 2016 Альберта продовжувала мати наймолодше населення серед провінцій із медіанним віком 36,7 року порівняно із середнім віком 41,2 року. Серед провінцій в Альберті зафіксована найменша частка пенсіонерів (12,3 %) та одна з найвищих частка дітей (19,2 %), що також сприяло зростанню молодого населення Альберти.

Природний рух. Механічний рух

Активне заселення території сучасної Альберти відбулося наприкінці 19 — початку 20 століть, переважно вихідцями з Північної та Східної Європи. Тенденція до збільшення густоти населення провінції є стабільною як за рахунок народжуваності, так і за рахунок міграції. Якщо 1921 заселеність провінції в сучасних межах становила 588,5 тис. осіб, то 1953 вона перевищила 1,0 млн осіб, у 1978 становила 2,02 млн осіб, у 2000 — 3,0 млн осіб, а з 2014 перевищила 4,0 млн осіб. Збереглися численні документальні свідчення про переселення українців у період 1891–1939 та після Другої світової війни з Галичини, Буковини та Волині. Українська діаспора західна Альберти, що сформувалася в цей період, є важливою частиною канадського іммігрантського суспільства.

Міське й сільське населення. Особливості розселення

Близько 81 % населення проживає в містах та лише приблизно 19 % — у сільській місцевості. У розміщенні населення Альберти є суттєві територіальні відмінності. Найбільша густота населення в межах провінції, як і власне всієї Канади, зосереджена на півдні, три чверті території Альберти є малозаселеними територіями північних лісів, передгірськими та гірськими територіями на заході. У центральній частині провінції розташований адміністративний центр провінції — м. Едмонтон із населенням самого міста 932 тис. осіб та метрополітарної території 1,3 млн осіб (перепис, 2016). Воно розвивалося як центр добувної (нафта, коштовне каміння) промисловості, а зараз є важливим промисловим, освітнім та культурним центром. За 290 км на південь найбільше місто провінції та третє за кількістю населення місто Канади Калгарі (1,2 млн осіб, перепис, 2016). У межах цієї смуги шириною близько 400 км (відомої як Едмонтсько-Калгарський коридор) проживає близько 72 % усіх мешканців провінції Альберта. Місто Ред-Дір є третім за величиною містом провінції, розташоване між містами Едмонтоном та Калгарі, населення понад 100 тис. осіб (2016, перепис). Рівень урбанізації становить 81 % (2016, перепис).

Господарство

Промисловість

Альберта має другу за величиною економіку в Канаді після Онтаріо, тут виробляють 15,3 % національного ВВП (2017), рівень безробіття становить 6,5 %. Електроенергетика Альберти базується на нафті, вугіллі, а також вітровій та гідроенергії, біомасі.

Освоєння території провінції було пов’язано з промислом хутра (зокрема бобрового) європейськими поселенцями, які заснували перші поселення, згодом розвиток території пожвавили розвідання запасів нафти та сільськогосподарське освоєння рівнинних родючих земель. Освоєння нафтових родовищ (відомих як нафтовмісні піски Атабаски) зробило нафтовидобуток та нафтопереробку базовою галуззю економіки провінції та визначило її спеціалізацію в економіці Канади. Важлива роль належить видобутку кам’яного вугілля. Добувають будівельні матеріали: пісок, вапняк та гравій. Галіт (кам’яна сіль), самородна сірка також є об’єктами видобування. Лісозаготівля та виробництво пиломатеріалів є важливою виробничою галуззю в Альберті. У провінції розвинені харчова промисловість, сучасні види машинобудування, телекомунікації.

Сільське господарство

У сучасній структурі сільськогосподарського виробництва домінує вирощування великої рогатої худоби, виробництво яловичини, а також вирощування пшениці (зокрема, сорту дурум), ячменю, ріпаку (каноли), сочевиці та ін. культур, на півночі — промислове рибництво. Розвинене товарне бджільництво, пасіки влітку мігрують на північ, а зимують на півдні.

Сфера послуг і туризм

Водночас розвивається невиробнича сфера, близько 50 % зайнятих працює у сфері послуг, фінансовому, телекомунікаційному, туристичному секторі, освіті, торгівлі.

Щороку міста Едмонтон і Калгарі приймають по 4 млн відвідувачів кожне. Туристи приїздять із різних міст Канади, США, інших країн. Розвинена інфраструктура для катання на ковзанах та керлінгу, лижні курорти, маршрути сплавляння річками, пішохідного туризму та рекреації.

У м. Едмонтоні розташовані численні музеї, один із найбільших торгово-розважальних центрів у Північній Америці «Вест Едмонтон Волл» («West Edmonton Wall») з аквапарком «Ворд Вотер Парк» («Word Water Park»), а також Зимовий ботанічний сад Муттард, у якому понад 700 видів рослин.

Транспорт і зв’язок

Транспортна система представлена автомобільним, залізничним, повітряним (міжнародні аеропорти в містах Калгарі та Едмонтоні) та трубопровідним транспортом. До 1964 частиною великої судноплавної мережі була річка Атабаска.

Система автомагістралей об’єднана Трансканадським шосе, що в межах провінції має дві гілки. Північна гілка Єллоугед починається з однойменного перевалу в Скелястих горах, на схід через центр провінції Едмонтон об’єднується з рештою канадських провінцій. Південна гілка проходить на схід до Атлантичного узбережжя через Національний парк Банф, однойменне містечко, мегаполіс Калгарі та невелике м. Медисин-Гет, а далі зливається з північною гілкою поблизу м. Вінніпега. Будівництво Канадської тихоокеанської залізниці (з 1881) відіграло важливу роль у розвитку господарства провінції, особливо можливості транспортування продукції сільського господарства. 1950 відкрито трубопровід, який поліпшив позиції добувної промисловості та забезпечив доступ провінції до нових ринків збуту.

Наука, освіта, культура

Наука і освіта

В Альберті добре розвинена освітня система. Перші школи в сучасній Альберті були парафіяльними. Першу «вільну» (державну) школу було створено в м. Едмонтоні на початку 1881. Як і в будь-якій канадській провінції, законодавча влада Альберти має майже виняткове право приймати закони щодо освіти. З 1905 законодавча влада використовувала цю можливість для продовження моделі місцевих громадських та окремих шкільних рад, які виникли до 1905. Їй також надано право створювати університети, коледжі, технічні інститути та інші освітні форми та установи (державні статутні школи, приватні школи, домашнє та дистанційне навчання) й регулювати їхню діяльність. Державні та приватні школи виконують навчальну програму, затверджену провінційним відділом освіти, який також сертифікує учителів цих шкіл. Учителі, які провадять домашнє навчання, мають право вибрати програму або розробити власну.

У провінції діють Університет Альберти (з 1908) з Канадським інститутом українських студій (з 1976), Університет Калгарі (самостійний статус від 1966), Технологічний інститут Північної Альберти та Технологічний інститут Південної Альберти (з 1916), Летбриджський університет (1967), понад 10 приватних університетів. Серед науково-дослідних установ — Інститут штучного інтелекту Альберти, Інститут моніторингу біорізноманіття Альберти, Науково-дослідний інститут «Альберта Пріон» та ін.

Культура та мистецтво

Нашарування різних культур корінного та прибулого населення відображено в пам’ятках та подіях. Парк Хед-Смешт-Ін-Баффало-Джамп — збережене урвище в Скелястих горах, де полювали на бізонів індіанці, — з 1981 є пам’яткою Світової спадщини ЮНЕСКО. Функціонують такі музеї: Форт Едмонтон парк, один із найбільших історичних музеїв Канади (з 1974), музеї сільськогосподарської історії (зі збереженими елеваторами) та видів транспорту, Королівський Тіррелівський музей палеонтології в м. Драмгеллері (з 1985). Художня галерея Альберти у м. Едмонтоні (заснована 1924, найдавніший мистецький заклад Альберти) містить 6 тис. експонатів.

Діють Центральний театр Альберти (м. Ред-Дір), Театр Калгарі, Театр Марти Коен (обидва в м. Калгарі).

У провінції проходить фестиваль ковбойської культури «Калгарі Стампід», який є важливим елементом аграрної традиції, а також мультикультурний фестиваль Спадщини та Клондайк-фестиваль у м. Едмонтоні.

Спорт

У м. Калгарі проходили Зимові Олімпійські ігри 1988. У м. Едмонтоні тренуються хокейні команди «Калгарі Флеймс» та «Едмонтон Ойлерс» (Едмонтонські нафтовики), професійна команда з канадського футболу «Едмонтон Ескімос».

Альберта та Україна

Перші емігранти з України поселилися на території Альберти наприкінці 19 ст. Це були вихідці з Галичини та Буковини, здебільшого землероби. Вони заснували поселення Борщів, Бучач, Згода, Нью Київ та інші.

Найбільше українців мешкає в містах Едмонтоні (144 620 осіб), Калгарі (76 240 осіб), Ред Дір (7 010 осіб) тощо (2006, перепис). Щорічне свято українців Альберти — 7 вересня.

Першими установами, збудованими в українських поселеннях, були церкви. Українці Альберти здебільшого належать до Української католицької церкви. Серед перших організацій громади — культурно-освітні товариства, хорові й театральні колективи.

В Альберті діяли двомовні українсько-англійські школи, 1913 вони були заборонені. 1959 українська мова дозволена в школах Альберти, 1974 українсько-англійська двомовна освіта знову запроваджена в початковій школі, а згодом — у середній. 1957 на відділенні слов’янських студій Університету Альберти відкрито українські курси. 1976 при ньому засновано Канадський інститут українських студій, 1989 створено кафедру української культури та етнографії.

На території провінції розташовані етнокультурний музей просто неба «Калина Кантрі», Село спадщини української культури, м. Вергевіль із пам’ятником писанці, поселення Гледон із пам’ятником ковбасі та село Мандер із пам’ятником варенику, також м. Колд Лейк, в околицях якого розташовані українські церкви. У м. Едмонтоні діє Альберти українсько-канадський музей-архів.

Література

Potrebenko H. No Streets of Gold: A Social History of Ukrainians in Alberta. Vancouver : New Star Books, 1977. 312 p.
Йопик Г. А. Українсько-канадський архів-музей Альберти: Пам’ятки українських піонерів Альберти. Едмонтон : Накладом Українсько-Канадського Архіву-Музею Алберти, 1982. 140 с.
Stamp R. Alberta // The Canadian Encyclopedia. 2006. URL: https://www.thecanadianencyclopedia.ca/en/article/alberta
Holt F. Alberta: a history in photographs. 3rd ed. Victoria : Heritage House Publishing, 2009. 112 p.
Benton-Short L., Short J., Mayda Ch. A Regional Geography of the United States and Canada: Toward a Sustainable Future. 2nd ed. Lanham : Rowman & Littlefield Publishers, 2018. 560 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Альберта // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альберта (дата звернення: 10.05.2024).

Оприлюднено: 01.11.2019

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів