Атасуйський залізорудний район
Атасу́йський залізору́дний райо́н — група родовищ залізної руди. Розташований на території Карагандинської області в Казахстані. Включає понад 20 родовищ і рудопроявів (Західний та Східний Кара-Джал, Великий та Малий Ктай, Джумарт, Устанин-джал, Кирка та ін.). Розміри району становлять приблизно 250 × 150 км.
Зміст
Загальна характеристика
Родовища і прояви за генезисом — осадово-метаморфізовані, розташовані на крилах Джаільмінської синкліналі серед кременисто-карбонатних порід нижнього карбону. Представлені полого- і крутопадаючими пластоподібними покладами магнетит-гематитових руд, що переходять у залізо-марганцеві й марганцеві руди потужністю 2–50 м, протяжністю в кілька кілометрів.
Залягають на глибинах до 500 м. Марганцеві руди до глибини 40–50 м складені псиломеланом, піролюзитом, вернадитом, якобситом, нижче — гаусманітом, браунітом; подекуди утворюють самостійні поклади. Розвідані запаси становлять 555 млн т з умістом заліза 43–52 % (2003, оцінка). Частка марганцю в рудах — 15–40 %.
Історична довідка
Відомий з 19 ст. гідрогеолог А. Козирєв (1872–1930; Росія) 1911 виявив поклади залізних руд в районі р. Атасу. 1931 Омська геологорозвідувальна партія під керівництвом М. Ніколаєва (1906–2002; Росія) провела розвідувальне буріння на сопці на захід від Бестобе і виявила поклади залізної руди, які отримали пізніше назву «Кара-Джал».
У дослідженнях залізорудного району брав участь уродженець м. Тетієва Київської області Ц. Фішман (1911–1964; Україна, Казахстан) — засновник і керівник Центрально-Казахстанського геологічного управління. Першим керівником Атасуйського рудоуправління був П. Клецький, уродженець Кіровоградської області.
Родовище Західний Кара-Джал відпрацьовується відкритим (з 1956) і підземним (з 1972) способами. Родовище Великий Ктай відпрацьовано 1962–1980 відкритим способом.
Використання
Руду використовують без збагачення. Розробка руд Атасуйського залізорудного району ведеться Атасуйським рудоуправлінням, Атасуйським гірничо-збагачувальним комбінатом (працює з 1986). Багаті руди спрямовуються на Карагандинський металургійний комбінат.
Література
- Русаков М. П., Сатпаев К. И. Месторождения руд железа и марганца в Джезказгано-Улутавском и Атасуйском районах // Большой Джезказган. Сборник материалов по проблеме комплексного изучения и освоения природных ресурсов Джезказгано-Улутавского района Центрального Казахстана. Москва : Академия наук СССР, 1935. 692 с.
- Сапожников Д. Г. Караджальское железо-марганцевое месторождение (в Центральном Казахстане). Москва : Академия наук СССР, 1963. 196 с.
- Соколов Г. А., Григорьев В. М. Вулканогенно-осадочные месторожждения. Западно-Каражальское месторождение // Рудные месторождения СССР : в 3 т. Москва : Недра, 1974. Т. 1. 328 с.
- Савко А. Д. Историческая геология. Воронеж : Воронежский государственный университет, 2008. 391 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Атасуйський залізорудний район // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атасуйський залізорудний район (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.12.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
