Атон
.jpg)
Ато́н — давньоєгипетський символ сонячного диска, видимого Сонця, вживався на позначення фізичного об’єкта. Мав образ сонячного диска із променями, ідеограму використовували і для позначення понять «світити», «сяяти». Відомий також як окреме солярне божество або прояв певного бога (найчастіше Ра, Ра-Горахті, Гора, Амона та ін.).
Історична довідка
Як божество відомий від Середнього Царства, згадки про нього зустрічаються в Текcтах саркофагів та літературному творі «Подорож Санегета», де йдеться про те, що померлий цар з’єднується із диском-Атоном.
Набув значення за XVIII династії, розквіт культу Атона припав на царювання Аменготепа ІІІ та Аменготепа IV. За правління Аменготепа ІІІ набрав популярності як окреме божество і як варіант Ра-Горахті. Самого Аменготепа ІІІ ототожнено з Атоном у низці написів.
Амарнська релігійна реформа
Аменготеп VI вибрав образ Атона (видимого сонячного диску на горизонті) як символ бога Ра-Горахті — єдиного бога нової солярної «теології» (відома як Амарнська релігійна реформа). Зміст нової теологічної доктрини висловлений у формулі: «Ра-Горахті, що радіє на небокраї у своєму імені як Шу, який є Атон». Ім’я бога записували у картушах, що мало символізувати владу Атона як фараона. Воцаріння бога та наголошення на його функції батька правлячого царя були здійснені, не в останню чергу, через поєднання образів померлого Аменготепа ІІІ із Атоном.
Аменготеп IV перейменував себе на Ех-н-Атона, тобто «творча сила Атона» (можливий переклад «ефективний для Атона»), і заснував нову столицю, яка стала центром культу Атона — Ахет-Атон (букв. «горизонт Атона» чи «небокрай Атона», тепер м. Амарна). Початково Ехнатон обрав для іконографії Ра-Горахті-Атона образ людини з головою сокола; пізніше відмовився від нього на користь образу сонячного кола із променями-руками, що простягнуті до царя та царської сім’ї. Цар, цариця, почасти царська сім’я стали важливими постатями в новій теологічній системі: сам Ехнатон та його дружина Нефертіті виконували функцію медіаторів між Атоном-батьком царя та рештою єгиптян (царська сім’я вклонялась Атону, а решта єгиптян — культу царського подружжя, а не Атону безпосередньо).
Теологія і світогляд нового культу відображені в «Гімні Атону» — серії копій текстів короткої («Малий гімн Атону») чи розлогої версії («Великий гімн Атону») гімну, записані в гробницях вельмож у скелях Ахетатона. Найвідомішим є «Великий гімн Атону» із гробниці Айї (Ейє) — соратника й родича Ехнатона та пізнішого фараона. Автором гімну вважають самого Ехнатона.
Бог Ехнатона мав характер бога природи та універсального світового бога й фараона для єгиптян. Спроби презентувати Ехнатона як пророка нової світової релігії — безпідставні, жодних намірів поширити релігію поза межі Єгипту не зафіксовано. Крім того, культ Атона не витіснив пошанування інших богів серед широких мас єгиптян (для яких нова релігія була незрозумілою й не несла із собою переваг світоглядного характеру чи матеріальних благ), незважаючи на те, що культи інших давньоєгипетських богів були закинуті, а їхні імена, передовсім Амона, вирізали з написів за пізніх часів реформи.
Після смерті Ехнатона та коротких правлінь кількох його наступників культ Атона був згорнутий Тутанхамоном, відбулося повернення до старих практик. Пам'ять про саму реформу та Ехнатона повсюдно знищували.
Образ бога Атона не зник, а зберігся й надалі в релігійних уявленнях як образ самостійного божества чи прояву інших божеств (переважно тих, які отримали статус сонячного бога).
Література
- Altenmüller B. Synkretismus in den Sargtexten. Göttingen : Harrassowitz, 1975. S. 33–34.
- Leitz Ch. Lexikon der Ägyptischen Götter und Götterbezeichnungen : іn 7 Bd. Leiden; Paris : Peeters Publishers, 2002. Bd. 1. S. 611-612.
- Hornung E. Echnaton: Die Religion des Lichts. Düsseldorf : Patmos-Verlag der Schwabenverlag AG, 2005. 160 р.
- Kozloff A. P. Amenhotep III: Egypt's radiant pharaoh. Cambridge : Cambridge University Press, 2012. 370 р.
- Dodson A. Amarna Sunrise: Egypt from Golden Age to Age of Heresy. Cairo : American University in Cairo Press, 2014. 288 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Романова О. О. Атон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атон (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.09.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
