Аутекологія
Аутеколо́гія (від ауто… та екологія) — розділ екології, присвячений вивченню взаємовідносин окремих організмів із навколишнім середовищем на популяційно-видовому рівні.
Історична довідка
Термін «аутекологія» увів 1896 К. Шретер (1855–1939; Швейцарія). Перші аутекологічні дослідження проводив Аристотель, який спостерігав за поведінкою тварин і встановлював причини їхніх міграцій. Згодом Теофраст уперше виділив життєві форми рослин, описав зміни виноградної лози залежно від ґрунтів, на яких вона виростала. Наукові основи аутекології розроблено у 18–19 ст., завдяки дослідженням екології рослин і тварин, які проводили Ж. Турнефор (1656–1708; Франція), К. Лінней, Ж.-Б. Ламарк, Е. Геккель, А. Гумбольдт, Ч. Дарвін та інші вчені. 1910 аутекологію офіційно визнано розділом екології на третьому Міжнародному ботанічному конгресі у м. Брюсселі.
В Україні провідними центрами аутекологічних досліджень є Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, Інститут екології Карпат НАН України.
Характеристика
На відміну від синекології, предметом дослідження аутекології є норми реакції виду на дію екологічних факторів на рівні організмів (окремих особин). Аутекологія вивчає вплив екологічних факторів на морфологію, фізіологію та поведінку організмів, на їхні життєві форми, цикли розвитку, біоритми (цим займається підрозділ фізіологія екологічна), визначає межі стійкості виду, тобто встановлює його екологічну нішу (підрозділ факторіальна екологія). На рівні популяцій аутекологія вивчає внутрішньовидову організацію особин, зокрема просторову й вікову структури, співвідношення статей тощо (див. Демекологія). До головних постулатів аутекології належать закони оптимуму, індивідуальності екології видів, лімітуючого фактора.
Згідно із законом оптимуму, відомим як закон толерантності Шелфорда, будь-який організм поширюється в межах дії певного фактора (межі толерантності, межі витривалості), який дозволяє йому існувати саме тут.
За законом індивідуальності екології видів, кожен вид реагує на дію окремого екологічного фактора індивідуально. Криві розподілу різних видів можуть перекриватися, але їхні оптимуми будуть відрізнятися. Різні види можуть мати схожі зони оптимуму за неоднакової форми кривих. Завдяки цьому просторові (від посушливого плакору до вологої низини балки) та часові (пересихання водойми, витоптування берега, заростання покинутого пасовища) зміни екосистем за впливу різних факторів відбуваються поступово.
Відповідно до лімітувального фактора (закон мінімуму Лібіха, сформульований в середині 19 ст.), найважливішим для розподілу особин виду є той чинник, значення якого найбільше відхиляються від зони оптимуму (перебуває в мінімумі або максимумі). Наприклад, у степових зонах лімітуючим фактором розвитку рослин є зволоження (значення перебуває в мінімумі) або засолення ґрунту (значення перебуває в максимумі). Закон мінімуму виконується не завжди, оскільки існує взаємозамінність та взаємозалежність певних чинників.
Серед важливих проблем аутекології вивчення динаміки чисельності популяцій і біомаси організмів, закономірностей життєдіяльності організмів та особливостей їхнього пристосування до змін середовища існування внаслідок антропогенного тиску, механізмів реагування видів на вплив різних типів забруднення (хімічного, радіоактивного тощо) довкілля.
Додатково
Розробки в галузі аутекології в Україні здійснювали М. Холодний, П. Погребняк, А. Гродзинський, М. Голубець, Я. Дідух, І. Ємельянов, В. Голубєв, Ю. Злобін, К. Малиновський, В. Межжерін, В. Комендар, Й. Царик та інші.
Література
- Кучерявий В. П. Екологія. Львів : Світ, 2000. 500 с.
- Odum E., Barrett G. Fundamentalsof Ecology. Belmont : Cengage Learning, 2004. 624 p.
- Аутекологія // Словник-довідник з екології / Уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. #Херсон : Вишемирський В. С., 2013. 226 с.
- Ємельянов І. Г. Нариси із загальної екології. Київ : Фенікс, 2018. 200 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Чусова О. О. Аутекологія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аутекологія (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
