Аутодафе
Аутодафе́ (порт. auto da fé; ісп. auto de fe, від лат. actus fidei, букв. — акт віри) — урочиста релігійна церемонія, оголошення вироку Інквізиційного суду в справах єретиків у середньовічних Іспанії, Португалії та їхніх колоніях.
Виникло на початку діяльності інквізиції в 13 ст. і поширилося наприкінці 15 ст. Найбільших масштабів сягнуло у 16 ст., особливо в Іспанії.
Набуло вигляду масового театралізованого дійства, що складалося з урочистих процесій, богослужіння, молебню, виступів проповідників та ін. Центральна подія церемонії — повернення єретиків після публічного покаяння до лона Католицької церкви або їх прилюдне покарання, часто — спалення на багатті (страта «без пролиття крові»). Аутодафе влаштовували на головній площі міста при великому скупченні мешканців, у присутності духовної та світської знаті, голів міських магістратів і корпорацій, інколи короля з родиною. Для аутодафе призначався окремий день, вироки оголошували в кількох справах одразу, від легших до найтяжчих. В історіографії 19 ст. термін «аутодафе» широко вживався для позначення самої процедури виконання вироку.
Перше спалення шести осіб проведене 1481 у м. Севільї (Іспанія). За даними історика інквізиції Х. А. Льоренте (1756–1823; Іспанія), 1481–1808 в Іспанії спалено 31 912 осіб,
ще 29 145 осіб покарано замуровуванням, галерами, конфіскацією майна. До практики аутодафе вдавалися також в іспанських та португальських колоніях — Мексиці, Бразилії, Перу, Гоа, Індії.
Проіснувало до поч. 19 ст.; остання церемонія відбулася 1826 у м. Валенсії (Іспанія; через повішення).
Достовірні дані про страту єретиків за вироками Інквізиційного суду в українських землях практично відсутні. Відомі події в західних регіонах Польського королівства (Сілезії, Великопольщі та Примор’ї), пов’язані переважно з вироками щодо гуситів. Історик домініканського ордену (див. Домініканці) В. Фонтана повідомив про здійснення аутодафе над трьома єретиками з Чехії 1506 у м. Львові. Є окремі свідчення про діяльність інквізиції на Закарпатті (у складі Угорського королівства). У тексті т. з. Кошицького кодексу наявні записи про 83 випадки антивідьомських процесів з 1227 до 1498.
Література
- Лозинский С. Г. Істория инквизиции : в 3 т. Санкт-Петербург : Тип. Акционер. О-ва «Брокгауз-Ефрон», 1914.
- Григулевич И. Р. Инквизиция. Москва : Политиздат, 1976. 448 с.
- Льоренте Х. А. История испанской инквизиции : в 2 т. Москва : Ладомир, 1999.
- Godman Р. Die geheime Inquisition. Aus den verbotenen Archiven des Vatikan. München : Verlagshaus Römerweg, 2005. 400 р.
- La Parra López E., Casado M. Á. La Inquisición en España. Agonía y abolición. Madrid : Los Libros de la Catara, 2013. 222 р.
- Чорний М. Домініканський орден у державах Центрально-Східної Європи у першій половині ХІV ст. // Вибрані праці. Львів : [б. в.], 2014. С. 138–153.
- Kamen H. The Spanish Inquisition: A Historical Revision. 4th ed. London : Yale University Press, 2014. 490 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Аутодафе // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аутодафе (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.09.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
