Афлатоксини
Афлатокси́ни (від новолат. Aspergillus flavus — аспергіл жовтий, вид грибів, і токсини) — клас природних мікотоксинів, що виробляються багатьма видами грибків (цвілі): аспергіл жовтий (Aspergillus flavus), аспергіл чорний (Aspergillus niger), аспергіл паразитичний (Aspergillus parasiticus).
За хімічною структурою афлатоксини належать до класу фурокумаринів (заміщені кумарини). Афлатоксини є токсичними і канцерогенними речовинами.
Виділяють 2 основні групи афлатоксинів — B і G (від англ. blue — блакитний і англ. green — зелений) — світіння в ультрафіолетових променях при тонкошаровій хроматографії (ТШХ).
Афлатоксини добре розчиняються у помірно полярних органічних розчинниках (ацетон, хлороформ, дихлорметан, диметилсульфоксид, етанол, ізопропанол та ін.), але не розчиняються в ефірі. У чистому вигляді вони досить стійкі при нагріванні на повітрі, проте легко руйнуються під дією світла. У бензолі та хлороформі афлатоксини зберігаються у темряві протягом декількох років. Установлено, що це термостійкі речовини з температурою плавлення 268–269 °С, чутливі до дії окиснювальних реагентів.
Афлатоксини є гепатотропними отрутами, вражають печінку. Афлатоксини утворюються тільки під час росту грибів. Aspergillus flavus утворює А. при температурі від 7,5 до 40 °C. Оптимальною вважається температура 24°C. Присутність хлориду натрію у невеликих концентраціях стимулює утворення афлатоксинів, однак вже при концентрації NaCl 14 % — розвиток Aspergillus flavus і, відповідно утворення афлатоксинів, затримується. Як харчові отрути, афлатоксини вперше ідентифіковані у 1960-х, коли на індичих фермах у Великій Британії спалахнула невідома на той час хвороба, що супроводжувалася загибеллю майже ста тисяч голів птиці. У хворої птиці спостерігали гострий некроз печінки, пов’язаний з проліферацією клітин жовчних протоків. Одночасно спостерігали й масові захворювання на гепатому (ракова пухлина печінки) форелі за умов вирощування риби в аквакультурі. В обох випадках тварин годували кормом, що містив арахісову муку і насіння бавовника.
Як з’ясувалося, отруйна речовина, що спричинила розвиток цих захворювань, була продуктом діяльності гриба Aspergillus flavus, яким був забруднений корм тварин. Від видової назви гриба й походить назва токсину — афлатоксин.
Література
- Монастирський О. А. Токсиноутворюючі гриби та мікотоксини // Захист та карантин рослин. 2006. № 11. С. 18–20.
- Antonyak H. Olijnyk Cl., Koval N. et al. Effects of Aflatoxin B1 on Lipid Peroxidation and Activities of Antioxidant Enzymes in Rat Organs and Erythrocytes // Вісник Львівського університету. Серія: Біологічна. 2015. Вип. 69. С. 41–48.
- Zyoud S. H. Global Scientific Trends on Aflatoxin Research During 1998–2017: a Bibliometric and Visualized Study // Journal of Occupational Medicine and Toxicology. 2019. Vol. 14 (27). P. 1–11. URL: https://occup-med.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12995-019-0248-7
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Афлатоксини // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афлатоксини (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.12.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
