Афінська демократія

Афі́нська демокра́тія — перша у світі демократична система правління, що сформувалася в м. Афінах близько 594 до н. е. Афінську демократію запроваджено внаслідок законодавчих реформ Клісфена (565 до н. е. – 492 до н. е.; Греція).

Характеристика

Структура та функції

Найвищим органом влади в системі афінської демократії були народні збори (раз на 8–9 днів), у яких могли брати участь із рівними правами голосу всі дорослі громадяни чоловічої статі.

Законодавчі функції виконувала рада п’ятиста (буле), що формувалася з дорослих громадян чоловічої статі шляхом жеребкування й керування м. Афінами у період між загальними зборами.

Роль судової влади виконувала геліея (особлива форма суду присяжних, заснована Солоном у 6 ст. до н. е.), членів якої обирали жеребкуванням. Більшість посад у системі виконавчої влади також розподіляли жеребкуванням (за винятком вищих командних посад у війську та посад у фінансовій системі, призначення на які відбувалося шляхом голосування).

Особливості

Афінська демократія передбачала обов’язкову участь усіх дорослих громадян чоловічої статі в управлінні полісом через участь у народних зборах (див. Агора) і реальну можливість для будь-кого з них обіймати державні посади. При цьому більшість населення м. Афін не мала політичних прав, оскільки не була громадянами афінського поліса (раби, вільновідпущеники та іноземці).

За підрахунками сучасних дослідників, політичні права у різний час мали від 10 до 20 % населення поліса. З огляду на особливість афінської демократії упродовж життя кожен громадянин кількаразово обіймав різні державні посади. Афінське громадянство передавалося у спадок за умови, коли обидва з батьків були афінськими громадянами. Таким чином, дітей від змішаних шлюбів афінських громадян та іноземців вважали іноземцями.

При цьому в окремих випадках громадянство надавали великим групам осіб колективно. Наприклад, після падіння й повного знищення 427 до н. е. союзного з м. Афінами міста Платеї під час Пелопоннеської війни колишні громадяни цього міста отримали афінське громадянство.

За особливі заслуги перед м. Афінами громадянство в рідкісних випадках надавали й окремим особам шляхом загального голосування народних зборів поліса.

Афінська демократія функціонувала після Афіно-Македонської війни 340–338 до н. е., причому м. Афіни зберегли формальну незалежність і надали своє громадянство Філіппу ІІ Македонському й Александру Македонському.

Афінську демократію ліквідував 322 до н. е. діадох Антипатр (397 до н. е. — 319 до н. е.; Македонія), який зберіг владу над європейською частиною Македонської імперії після смерті Александра Македонського. Приводом для цього стала поразка грецьких міст у повстанні проти нього (так звана Ламійська війна).

Література

1. Ober J. Mass and Elite in Democratic Athens: Rhetoric, Ideology and the Power of the People. Princeton : Princeton University Press, 1991. 408 p.
2. Rhodes P. J. Athenian Democracy. New York : Oxford University Press, 2004. 304 p.
3. Монева С. Атинската демокрация. Практика и институции. Велико Търново : Университетско издательство «Св. св. Кирил и Методий», 2009. 347 с.
4. Asmonti L. Athenian Democracy: A Sourcebook. London : Bloomsbury, 2015. 264 p.
5. Kasimis D. The Perpetual Immigrant and the Limits of Athenian Democracy. Cambridge : Cambridge University Press, 2018. 206 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Афінська демократія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афінська демократія (дата звернення: 5.05.2024).