Аюб Хан, Мухаммед

Аю́б-Хан, Муха́ммад (14.05.1907, с. Рехана, тепер провінція Хайбер-Пахтунхва, Пакистан — 19.04.1974, м. Равалпінді, Пакистан) — державний діяч, президент Пакистану (1958–1969).

Аюб Хан, Мухаммед
Народження	14.05.1907
Місце народження	Рехана, Хайбер-Пахтунхва, Пакистан
Смерть	19.04.1974
Місце смерті	Равалпінді, Пакистан
Напрями діяльності	політика

Життжпис

Народився в родині військового, мав пуштунське походження. 1922–1926 навчався в Алігархському ісламському університеті (м. Алігарх, тепер шт. Уттар-Прадеш, Індія). Не завершивши навчання, виїхав до Великої Британії, щоб вступити до Королівської військової академії у м. Сандгерсті. 1928 після закінчення академії направлений на службу до Британської армії в Індії.

Під час Другої світової війни служив у Британській армії в Бірмі (тепер М’янма). 1946 повторно направлений на службу до Британської Індії. На момент поділу Британської Індії на дві держави й утворення незалежного Пакистану 1947 мав звання бригадира (бригадного генерала). 1947 перейшов на службу до армії Пакистану в цьому ж званні. Після відставки з посади головнокомандувача армії Пакистану британського генерала Д. Грейсі (1951) призначений головнокомандувачем армії Пакистану. 1954–1955 обіймав посаду міністра оборони в уряді Х. Ш. Сухраварді. Після розпуску парламенту президентом Пакистану І. Мірзою (1899–1969) й оголошення воєнного стану 07.10.1958 призначений верховним головнокомандувачем армії Пакистану і прем’єр-міністром.

26–27.10.1958 Аюб-Хан, спираючись на вірні йому частини армії, організував військовий переворот і вислав І. Мірзу до м. Лондона. Після перевороту Аюб-Хан оголосив себе президентом і прем’єр-міністром. 1960 з метою легітимації влади провів референдум про довіру собі як главі д-ви й перехід до президентського правління (за офіційними даними отримав підтримку 95,6 % виборців). Переміг на президентських виборах 1965, набравши бл. 62 % голосів (лідерка опозиції Ф. Джинна набрала бл. 35 % голосів). Після Індо-пакистанської війни 1965 запровадив воєнний стан, який тривав до 1969.

З переходом до воєнного стану розпочалася економічна криза, що призвела до стрімкого падіння популярності Аюб-Хана. Склав повноваження 1969 внаслідок широкомасштабних протестів, зумовлених репресіями проти опозиції 1968–1969 і неможливості досягнути компромісу з противниками режиму.

Діяльність

Аюб-Хан здійснив низку важливих реформ. 1962 відновив демократичний лад із президентською формою правління шляхом прийняття нової Конституції Пакистану. 1961 обмежив полігамію, затвердивши необхідність згоди першої дружини для одруження чоловіка вдруге.

Запроваджена ним Конституція 1962 оголошувала Пакистан світською державою, декларуючи при цьому повагу до ісламу. Ініціював створення мережі сучасних шосейних доріг між найбільшими містами країни та великих гідроелектростанцій, забезпечивши передумови для індустріалізації країни. Запропонував ідею побудови двох АЕС (у містах Карачі та Дацці). Першу з них було побудовано після відставки Аюб-Хана, другий проект не втілено в життя.

Провів аграрну реформу, обмеживши максимальну площу сільськогосподарських угідь у володінні однієї людини до 5 га. Розпочав освітню реформу, метою якої було забезпечення розвитку науки в Пакистані. Переніс столицю держави з м. Карачі до м. Ісламабада (1962).

У зовнішній політиці проводив багатовекторну політику, проте пріоритетне значення мали відносини зі США та Західною Європою. Аюб-Хан зберіг членство Пакистану в Організації Договору Південно-Східної Азії (СЕАТО). 1963 Пакистан уклав Китайсько-пакистанську угоду про делімітацію кордонів (не визнається Індією), що посилювала позиції Китаю в холодній війні. 1965 Аюб-Хан відвідав СРСР з офіційним візитом, 1968 прийняв офіційний візит голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна, що означало пом’якшення відносин між СРСР і Пакистаном (вони були вкрай напруженими після інциденту з польотами розвідувальних літаків США над СРСР із території Пакистану 1960).

Нагороди

Нагороджений орденом Халіл-і-Джура (1949). Почесний кавалер Великого хреста Святого Михайла і Святого Георгія (1961; Велика Британія), ордена Королівської корони (1962; Малайя).

Твори

• Diaries of Field Marshal Mohammad Ayub Khan, 1966–1972. Oxford, 2008.

Література

1. Gauhar A. Ayub Khan: Pakistan’s First Military Ruler. Karachi; Oxford, 1996;
2. Haqqani H. Pakistan: Between Mosque and Military. Washington, 2005;
3. Ziring L. The Ayub Khan Era: Politics in Pakistan, 1958–1969. Karachi, 2009;
4. Long R. A History of Pakistan. Karachi, 2015.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Аюб Хан, Мухаммед // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аюб Хан, Мухаммед (дата звернення: 28.04.2024).