Бабич, Лідія Йосипівна
Ба́бич, Лі́дія Йо́сипівна (сценічний псевдонім — Хинку Лідія, рум. Hinku Lydia; 24.09.1897, с. Катеринівка, тепер м. Кипуче Луганської області, Україна — 07.08.1970, м. Кишинів Молдавської РСР, тепер м. Кишинів, Республіка Молдова) — оперна співачка (колоратурне ліричне сопрано), примадонна Бухарестської опери 1930-х, музичний педагог.
|
Бабич, Лідія Йосипівна | |
|---|---|
| Псевдоніми | Хинку Лідія |
| Народження | 1897 |
| Місце народження | Кипуче |
| Смерть | 1970 |
| Місце смерті | Кишинів |
| Напрями діяльності | оперна співачка (колоратурне ліричне сопрано) |
Зміст
Життєпис
Закінчила 1915 Вищу музичну школу в м. Кишиневі, 1918 — Одеську консерваторію (тепер — Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової). Навчалася в приватній Кишинівській консерваторії у Л. Липківської (1884–1958; Російська імперія — Ліван), паралельно пробуючи себе в Бессарабській опері (1918–1922). Закінчила Міланську (італ. Conservatoriodi Musica «Giuseppe Verdi», 1925) та Кишинівську (1952) консерваторії.
Ставила голос під керівництвом Я. Горського (справжнє Файнберг, 1867–1935; Російська імперія — Франція), В. М. Ванцо (1862–1945; Італія), Л. Гурова (1910–1993; Російська імперія — Республіка Молдова).
Була хористкою капели Товариства румунської пісні (румун. Societatea Cвntecului Romвnesc, 1925–1934), солісткою Румунського королівського оперного театру (румун. Opera Regalг Romвnг, 1926–1939), Молдавської державної філармонії (1940–1941), ансамблю молдавської пісні і танцю «Дойна» (1941–1944), викладачем Молдавської державної консерваторії (1944–1964), консультантом із вокалу ансамблю «Дойна» (з 1958).
Перша дружина засновника і директора Румунського театру опери та балету Е. Массіні (1894–1966; Єгипет — Румунія).
Творчість
27.12.1925 дебютувала в Румунському королівському оперному театрі партією Віолетти в опері «Травіата» Дж. Верді.
Упродовж 14-річної активної сценічної діяльності виконувала головні партії в творах М. Глінки, Ш. Гуно, Л. Деліба, Ж. Масне, В. А. Моцарта, Ж. Оффенбаха, Дж. Пучіні, Дж. Россіні, а також циклі Ф. Шуберта.
Співала в бухарестському концертному залі «Атенеул» (румун. «Ateneul»). Виступала з диригентами А. Александреску (1893–1959; Румунія), І. Байном (1896–1990; Росія), Е. Массіні, І. Н. Отеску (1888–1940; Румунія), І. Перля (1900–1970; Румунія — США).
На персональні запрошення гастролювала в Берліні, Варшаві, Відні, Парижі, Празі, Римі, Софії.
Після приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР (1940) опинилася в м. Кишиневі, де немає оперного театру, а відтак — роботи за фахом, виїзд — заборонений. Перша спроба влаштуватися до місцевої консерваторії була невдалою, згодом займалася педагогічною діяльністю.
Педагогічна діяльність
За два десятиліття викладання вокалу виховала плеяду співачок. Серед них — народна артистка СРСР Т. Чобану, народні артистки Молдавської РСР В. Савицька та П. Ботезат.
Нагороди
Румунський орден «За заслуги перед культурою» («Meritul cultural», 1931). Медаль «За доблесний труд» (1945).
Література
- Bobescu J. La pupitrul Operei. Bucureєti : Editura Muzicalг A Uniunii Compozitorilor Din. R.P.R., 1964. P. 183.
Автор ВУЕ
М. М. Сухомозський, Н. П. Аврамчук
Покликання на цю статтю: Сухомозський М. М., Аврамчук Н. П. Бабич, Лідія Йосипівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бабич, Лідія Йосипівна (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.06.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
