Моцарт, Вольфганг Амадей
Мо́царт, Во́льфганг Амаде́й (повне ім’я Йоганн Хризостом Вольфганг Теофіл Моцарт; нім. Joannes Chrysostomus Wolfgangus Theophilus Mozart; 27.01.1756, м. Зальцбург, тепер Австрія — 05.12.1791, м. Відень, Габсбурзька монархія, тепер Австрія) — композитор, диригент, педагог, віртуоз (клавесиніст, скрипаль); представник композиторської школи віденських класиків. Син Й. Г. Л. Моцарта, батько Ф. К. В. Моцарта.
|
Моцарт, Вольфганг Амадей (Joannes Chrysostomus Wolfgangus Theophilus Mozart) | |
|---|---|
| Народження | 27.01.1756 |
| Місце народження | Зальцбург |
| Смерть | 05.12.1791 |
| Місце смерті | Відень |
| Напрями діяльності | Музичне мистецтво, педагогіка |
Зміст
Життєпис
Музичну освіту (теоретичні знання, основи гри на клавірі і скрипці) Моцарт отримав під керівництвом батька і вже з 4 років створював музику сам.
Упродовж 1762–1773 разом із батьком та сестрою подорожував Європою, виступаючи при дворі курфюрста Баварії, Імператорських дворах у містах Відні та Празі (1762), з концертами при дворах у містах Мюнхені, Мангеймі, Парижі, Лондоні та Гаазі (1764–1767), під час подорожей і навчання (лише з батьком) в Італії (1769–1771, серпень–грудень 1771 та осінь–весна 1772–1773). У цей період контактував із багатьма митцями, опановуючи написання музики різних жанрів. У м. Лондоні 1764–1765 спілкувався з наймолодшим сином Й. С. Баха і навчався під його керівництвом. У м. Болоньї Моцарт зустрівся з церковним композитором і педагогом падре Дж. Б. Мартіні (1706–1784, тепер Італія), навчався під його керівництвом у Болонській філармонічній академії. У 14 років склав іспит на звання академіка (став наймолодшим випускником закладу). В Італії познайомився з богемським композитором Й. Мислівечком (1737–1781, тепер Чехія), який справив значний вплив на творчий стиль музиканта. Змушений повернутися в м. Зальцбург для виконання обов’язків придворного скрипаля та концертмейстера капели архієпископів Зальцбурзьких.
У пошуках постійного місця роботи 1775–1780 здійснив самостійну фінансово невдалу концертну подорож містами Мюнхен, Мангейм і Париж.
Події 1781–1791 пов’язані з м. Віднем, де Моцарт успішно заробляв на життя концертними виступами, написанням творів на замовлення та приватними уроками гри на клавірі. 1784 вступив до масонської ложі «До благодійності». Познайомився з Й. Гайдном, якому присвятив цикл із шести квартетів. Отримав посаду імператорського камеркомпозитора й музиканта. Користувався покровительством дипломата, префекта Імператорської бібліотеки Г. ван Світена (1733, тепер Нідерланди — 1803, тепер Австрія). Активно співпрацював із придворним лібретистом (див. Лібрето) Л. да Понте (1749–1838; тепер Італія).
1878 перебував у м. Празі, де його твори користувалися популярністю. У квітні-червні 1789 разом зі своїм учнем князем К. А. Ліхновським (1761–1814; тепер Австрія) здійснив неприбуткову концертну подорож містами Прага, Ляйпциг, Дрезден, Потсдам, Берлін. Концерти у м. Відні 1787–1788 успіху не принесли. 1787 ймовірно контактував із юним Л. Бетховеном.
У квітні 1789 організував концертну поїздку до м. Берліна, де сподівався здобути посаду при дворі короля Фрідріха Вільгельма ІІ (1744–1797; тепер Німеччина).
Через проблеми зі здоров’ям у процесі роботи над «Маленькою масонською кантатою» (нім. «Laut verkünde unsre Freude»; 1791) і «Реквіємом» (нім. «Requiem»; 1791) відмовився від викладацької роботи, яка приносила фінансовий дохід.
Помер під час написання «Реквієму», не завершивши роботу.
Похований на кладовищі святого Марка у м. Відні у спільній могилі (місце якої досі точно не відоме).
Творчість і діяльність
У власних творах Моцарту вдалося узагальнити досвід італійської, німецької, французької музичної культури, професійного й народного театрів, вдало синтезувати різні оперні жанри. Реформатор оперного жанру: опери Моцарта відрізняються динамізмом дії, пануванням музичного начала, багатогранністю та глибиною психологізму характеристик персонажів, симфонічна творчість демонструє новий для доби класицизму тип симфонізму — лірико-драматичний. Композитор є творцем класичного концерту.
Особливо плідним для творчості Моцарта було перебування в Італії, де в м. Мілані поставлені опери-серіа «Мітрідат, цар понтійський» (італ. «Mitridate, re di Ponto»; 1770) та опера «Луцій Сулла» (італ. «Lucio Silla»; 1771). До 1773 у доробку композитора було понад 40 визначних творів. Згодом у м. Зальцбурзі відбулися прем’єри опер «Сон Сципіона» (італ. «Il sogno di Scipione»; 1772), «Цар-пастух» (італ. «Il re pastore»; 1775), а в м. Мюнхені «Уявна садівниця» (італ. «La finta giardiniera»; 1775). Успіху та визнання додали також клавірні сонати, зокрема № 11, фінал якої «Турецьке рондо» (італ. «Rondо alla turca»; 1784), «Концертна симфонія для скрипки й альта з оркестром» (італ. «Sinfonia concertante per violino, viola e orchestra»; 1779).
Дебютом у м. Відні став зінгшпіль «Викрадення із сералю» (нім. «Die Entführung aus dem Serail»; 1782). Співпраця із Л. да Понте сприяла постановці на сцені Німецького національного театру (тепер Бургтеатр) опер Моцарта «Весілля Фігаро» (італ. «Le nozze di Figaro»; 1786), «Дон-Жуан, або покараний розпусник» (італ. «Don Giovanni ossia Il dissoluto punito»; 1788).
Уплив масонства відобразився на кількох кантатах, «Масонській поховальній музиці» (нім. «Maurerische Trauermusik»; 1785), камерних творах для супроводу ритуалів та зінгшпілю «Чарівна флейта» (нім. «Die Zauberflöte»; 1791), у якій також чітко простежено ідеї епохи Просвітництва.
Серед учнів композитора представники різних країн:
- Т. фон Траттнер (1758–1793), якій присвячено сонату c-moll (K. 457) та фантазію c-moll (K. 475), К. А. Ліхновський, Й. Н. Гуммель (1778–1837), Ф. Кс. Зюссмайр (1766–1803) з Австрії;
- Т. Еттвуд (1765–1835) та С. Стораче (1762–1796) з Англії;
- Ю. ІІ Явурек (1756–1840) з Польщі та ін.
Моцарт і Україна
У Болонській філармонічній академії (Італія) навчався одночасно з М. Березовським.
У м. Львові від 1992 діє Моцартівське товариство, очолюване Д. Колбіним (нар. 1930; тепер Російська Федерація) та С. Бурком (нар. 1955; тепер Україна), яке популяризує музику сім’ї Моцартів.
Визнання
У віці 14 років нагороджений орденом Золотої шпори папою Климентом XIV за відтворення по пам’яті з одного прослуховування в Сикстинській капелі опери мотету «Miserere» Г. Аллегрі (1582–1652; тепер Італія).
Постаті Моцарта присвячено художній фільм «Амадей» (США; 1984; режисер М. Форман), рок-оперу «Моцарт» Д. Аттья та А. Коена (Франція; 2009), роман Доржа Бату «Моцарт 2.0» (2020; Україна).
На честь Моцарта названо астероїд 1034 Моцартія.
Додатково
Для дослідження життя і творчості, збереження та виконання доробку родини Моцартів 1841 засноване Музичне товариство кафедрального собору і Моцартеуму.
1862 Л. фон Кьохель (1800–1877; тепер Австрія) опублікував хронологічний і тематичний реєстр творів Моцарта. Відтоді у назви творів композитора зазвичай додають номер за Кьохелем. За підрахунками дослідника Моцарт написав загалом 626 творів. Каталог неодноразово уточнювався.
Література
- Němetschek Fr. X. Lebensbeschreibung des K. K. Kapellmeisters Wolfgang Amadeus Mozart: aus Originalquellen. 2 aufl. Prag : Herrlische Buchhandlung, 1808. 118 p.
- Biographie W. A. Mozart’s: nach Originalbriefen, Sammlungen alles über ihn geschriebenen, mit vielen neuen Beylagen, Steindrücken, Musikblättern und einem Facsimile. Leipzig : Breitkopf und Härtel, 1828. 702 p.
- Einstein A. Mozart: His Character, His Work / Trans. from German. New York : Oxford University Press, 1945. 492 p.
- Buchner A., Koval K. Mozart und Prag. 2 aufl. Prag : Artia, 1960. 200 p.
- Kolbin D. Autographe Mozarts und seiner Familie in der UdSSR // Mozart-Jahrbuch. 1968. Vol. 1968/70. P. 281–303.
- Otto J. Life of Mozart : in 3 vol. New York : Cooper Square Publishers, 1970.
- Novello V., Novello M. Eine Wallfahrt zu Mozart: Die Reisetagebücher von Vincent und Mary Novello aus dem Jahre 1829. 2 aufl. Bonn : Boosey & Hawkes, 1992. 192 p.
- The Letters of Mozart and his Family / Ed. by E. Anderson. 3rd ed. London : Macmillan, 1997. 1038 p.
- Hermann A. W. A. Mozart / Trans. from German. New Haven : Yale University Press, 2007. 515 p.
- Антонюк І. Рідкісні видання Вольфґанґа Амадея та Франца Ксавера Моцартів у фондах бібліотеки ЛДМА ім. М. В. Лисенка // Незалежний культурологічний часопис «Ї». 2017. № 86: Львів епохи Ф. К. Моцарта, 1813–1838. С. 136–151.
- Briefe und Dokumente // Internationalen Stiftung Mozarteum, Salzburg. URL: https://dme.mozarteum.at/briefe-dokumente/.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гавалюк Р. І. Моцарт, Вольфганг Амадей // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Моцарт, Вольфганг Амадей (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
