Моцарт, Франц Ксавер Вольфганг
Мо́царт, Франц Кса́вер Во́льфганг [ нім. Mozart, Franz Xaver Wolfgang; з 1793 офіційно додано ім’я Готтліб (Gottlieb), що є нім. відповідником імені Амадей; псевдонім — В. А. Моцарт-син (нім. W. A. Mozart Sohn або франц. fils чи італ. figlio); 26.07.1791, м. Відень, тепер Австрія — 29.07.1844, м. Карлсбад, тепер м. Карлові Вари, Чехія] — піаніст, диригент, композитор, педагог, музично-громадський діяч, почесний капельмейстер Зальцбурзького університету «Моцартеум» (з 1838), почесний член філармонійних товариств міст Відня, Рима, Лейпцига, Любляни, Братислави та інших. Син В. А. Моцарта, онук Л. Моцарта.
|
Моцарт, Франц Ксавер Вольфганг (Mozart, Franz Xaver Wolfgang (Gottlieb)) | |
|---|---|
| Псевдоніми | В. А. Моцарт-син |
| Народження | 26.07.1791 |
| Місце народження | Відень |
| Смерть | 29.07.1844 |
| Місце смерті | Карлові Вари |
| Напрями діяльності | Музичне мистецтво, педагогіка |
..jpg)
Життєпис
Народився у сім’ї композитора і співачки. Батько помер, коли хлопчикові було чотири місяці. Проживав 1795–1797 (під час концертного туру матері) у м. Празі у родинах композитора і педагога Ф. К. Душека (1731–1799; тепер Чехія) та професора Празького університету, музичого критика Ф. К. Німечека (1766, тепер Чехія —1849; тепер Австрія), які давали йому перші уроки музики. Навчався у гімназії при церкві Святої Анни (1803–1807), Шоттенгімназії (1807–1808), обидва навчальні заклади у м. Відні.
Приватно брав уроки гри на клавішних інструментах (1796–1805, з перервами) у музиканта й майстра з виготовлення інструментів Й. А. Штрайхера (1761, тепер Німеччина — 1833, тепер Австрія), уроки композиції (1796–1803) — у композитора, піаніста, органіста, музичного критика і диригента С. фон Нойкомма (1778, тепер Австрія — 1858, Франція), а також (1803–1805) — у композитора, органіста, теоретика музики Г. Й. Фоглера (1749–1814; Німеччина), гри на скрипці (1798–1799) у скрипаля К. Ф. Аменди (1771–1836; тепер Латвія), гри на органі (1806) — у органіста Й. Г. Альбрехтсбергера (1736–1809; тепер Австрія), вокалу, композиції, італійської мови (1807) — у композитора А. Сальєрі, гри на клавірі (1807) — у композитора і піаніста Й. Н. Гуммеля (1778, тепер Словаччина — 1837, тепер Німеччина), поліфонії та контрапункту (1825–1828) — у композитора Й. Г. А. Медеріча (псевдонім Галлюс; 1752, тепер Австрія — 1835, тепер Україна).
Дебютував як піаніст 1798, виступав як піаніст і композитор з 1801 у салоні його матері. Перші композиції, які збереглися, датують 1802. У м. Відні як композитор і піаніст дебютував публічно 1805, відтоді розпочав працювати вчителем гри на піанофорте.
Упродовж близько 30 років жив на теренах України (у Галичині).
У жовтні 1808 — квітні 1811 працював учителем музики дочок графа В. І. Баворовського (1750 — дата і місце смерті невідомі) у маєтках у селах Підкамені (тепер Івано-Франківського району Івано-Франківської області), Баворові та Смолянці (обидва — тепер Тернопільського району Тернопільської області), у містечку Стрілищах (тепер смт Нові Стрілища Львівського району Львівської області). У вересні 1811 — грудні 1812 навчав дітей графа Т. Янішевського в маєтку в с. Сарники Долішні (тепер с. Поділля Івано-Франківського району Івано-Франківської області).
У травні — серпні 1811 перебував і виступав у м. Лембергу (тепер м. Львів). На початку 1813 переїхав до цього міста.
Викладав фортепіано і вокал у родинах Жевуських, Понятовських, Коморовських, Стадницьких, Бароні-Кавалькабо та інших.
Виступав як піаніст-соліст, з оркестрами, в камерних ансамблях зі співаками та інструменталістами, як хоровий, оркестровий і театральний диригент. Був організатором мистецьких салонів і благодійних концертів.
Долучався до діяльності неформального Товариства друзів музики у м. Лембергу (1811–1838).
Наприкінці 1818 — у липні 1821 був у концертному турне (Російська імперія, Польща, Данія, Німеччина, Італія, Швейцарія, Німеччина, Австрія), зокрема, на початку 1819, ймовірно, виступав з концертами у містах Києві та Житомирі.
У м. Лембергу заснував співацьке Товариство Святої Цецилії (діяло 1826 — березень 1829), очолив його хор та співацьку школу, заміщав капельмейстера міського цісарсько-королівського привілейованого театру (1834), працював музичним директором німецької театральної трупи (1836–1838).
У липні 1838 переїхав до м. Відня. Працював учителем музики. Серед його учнів у містах Лембергу та Відні: піаністка і композиторка Ю. Бароні-Кавалькабо (1813, тепер Україна — 1887, Австрія), композитор і піаніст Е. Пауер-молодший (1826–1905; Австрія — Німеччина).
Брав участь у діяльності Товариства друзів музики у м. Відні, 1839 виступав у концертах у салоні цісарсько-королівського придворного майстра клавішних інструментів Й. Б. Штрайхера (1796–1871; Австрія); 1839–1840 був учасником і співорганізатором квартетних вечорів скрипаля і композитора Л. Янзи (Янси; 1795, тепер Чехія — 1875, Австрія), 1841 — урочистостей до 50-ї річниці вшанування пам’яті В. А. Моцарта у м. Відні, 1842 — урочистостей з нагоди відкриття пам’ятника батькові в м. Зальцбурзі.
Творчість
Автор творів у стилі раннього романтизму. Загалом написав близько 30 опусів, переважно камерну та фортепіанну музику, яка передвіщає музичні засоби, характерні також для стилю Ф. Шопена, Р. Шумана та Ф. Шуберта. Більшість із цих творів завершені в Галичині.
Серед творів:
• оркестрові — симфонія, 12 менуетів (1806) і 2 марші для оркестру, увертюра (1808), два концерти (1808, 1818), Варіації для піанофорте з оркестром (1820);
• камерні — фортепіанний квартет, фортепіанне тріо (1806), дві сонати для піанофорте з супроводом скрипки (1806, 1811), соната для піанофорте з супроводом віолончелі або скрипки (1814), Варіації для флажолета і піанофорте (1812), для скрипки і піанофорте (1820), Шість п’єс для флейти і двох валторн (1807), Рондо для флейти і піанофорте (1810), твори для духового квінтету (1806, 1826);
• фортепіанні — близько 10 варіаційних циклів на австрійські, польські, російські, українські народні теми та теми з популярних опер, сонати для одного та для двох фортепіано (обидві — 1807), танцювальні п’єси (полонези, лендлери, німецькі танці, вальси), марші, рондо, канони, фуги, твори для дидактичного репертуару;
• кантати і хори, чотири вокальні цикли, вокальні ансамблі, концертні арії, романси та пісні, фрагменти музики до театральних вистав тощо.
Здійснив аранжування творів К. Ю. Ліпінського, Й. А. Альбрехтсбергера, В. А. Моцарта тощо.
Створив кілька композицій на українські теми. Зокрема, опус 6 «Варіації на російську тему» («Котилися вози з гори») для піанофорте (1806), oпус 18 «7 варіацій на російську тему» («У сусіда хата біла»; 1809) для піанофорте.
Визнання
У кафедральному греко-католицькому храмі Святого Юра у м. Львові встановлено меморіальну дошку на честь виконання «Реквієму» В. А. Моцарта 05.12.1826 під орудою Моцарта.
Ушануванню Ф. К. Г. Моцарта присвячений заснований О. Линів у 2016 Міжнародний фестиваль класичної музики LvivMozArt, його науковий підрозділ Mozartiana Galicia активно налагоджує зв’язки з Моцартеумом (нім. Dom-Musik-Verein und Mozarteum) в м. Зальцбурзі та регіонами, де розгорталась його творча діяльність.
26.08.2021 до 230-річчя від дня народження Моцарта у м. Львові встановлено алегоричну скульптуру композитора (скульптор С. Швайкерт).
Додатково
Епітафія на могилі Моцарта у м. Карлових Варах:«Музикант і композитор. Син великого Моцарта, схожий на нього зовнішністю і характером. Ім’я його батька може бути його епітафією, оскільки вшанування його було сенсом його життя» (Ф. С. Грільпарцер, поет і драматург).
У 2022 за ініціативи О. Линів і на запрошення Моцартеуму в м. Зальцбурзі здійснено зйомки фільму-концерту «Моцарт для солідарності», унікальність якого полягає в тому, що твори Моцарта, його учениці Ю. Бароні-Кавалькабо (1813–1887; тепер Україна) та Р. Шумана (1810–1856; тепер Німеччина) виконано українськими музикантами в будівлях та на автентичних інструментах родини Моцарт, зокрема вперше в історії на власній скрипці В. А. Моцарта Costa Violine грав скрипаль А. Мурза (нар. 1980; тепер Україна). Завдяки трансляцій фільму організовано збір коштів на відновлення Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського після наслідків російсько-української війни.
Франц Ксавер Моцарт. Джерело ютуб-канал «Львівська Філармонія»
Франц Ксавер Моцарт. ПЕРШИЙ ДЕНЬ ВЕСНИ. Джерело ютуб-канал «Львівська Філармонія»
Твори
- Reisetagebuch 1819–1821. Bad Honnef : K. H. Bock, 1994. 368 p.
Література
- Nissen G. N. Biographie W. A. Mozart’s. Leipzig : Gedruckt und in commission bey Breitkopf und Härtel, 1828. 702 p.
- Linden A. Van der., Mozart W. A. Jr. Lettres de W. A. Mozart junior // Revue belge de Musicologie. 1951. Vol. 5. № 3/4. Р. 147–176.
- Hummel W. W. A. Mozarts Söhne. Kassel : Bärenreiter Verlag, 1956. 383 p.
- Mazepa L. Towarzystwo św. Cecylii we Lwowie (1826–1829) // Musica Galiciana. Kultura muzyczna Galicji w kontekście stosunków polsko-ukraińskich: w 17 t. Rzeszów : Wydawnictwo Wyższej Szkoіy Pedagogicznej, 1999. T. 3. P. 105–126.
- Кияновська Л. Діяльність німецьких, австрійських та чеських музикантів в Галичині в ХІХ ст. // Musica Galiciana. Kultura muzyczna Galicji w kontekście stosunków polsko-ukraińskich : w 17 t. Rzeszów : Wydawnictwo Wyższej Szkoіy Pedagogicznej, 2000. Т. 5. P. 119–128.
- Колбін Д. Сторінки з життя та діяльності Франца Ксавера Моцарта в Галичині. Вольфґанґ Амадей Моцарт: погляд з ХХІ сторіччя // Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка. 2006. Вип. 13. C. 113–122.
- Мазепа Л., Мазепа Т. Ф. К. В. Моцарт біля витоків музичної освіти у Львові. Вольфґанґ Амадей Моцарт: погляд з ХХІ століття // Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка. 2006. Вип. 13. С. 98–106.
- Nottelmann K. W. A. Mozart Sohn. Der Musiker und das Erbe des Vaters : іn 2 bd. Kassel-Basel; London ; New York ; Praha : Bärenreiter-Verlag, 2009.
- Антонюк І. Рідкісні видання Вольфґанґа Амадея та Франца Ксавера Моцартів у фондах бібліотеки ЛДМА ім. М. В. Лисенка // Незалежний культурологічний часопис «Ї». 2017. № 86: Львів епохи Ф. К. Моцарта. 1813–1838. С. 136–152.
- Левицька М. Таємнича муза львівського Моцарта: візуальна реконструкція приватної біографії // Україна модерна. 2017. URL: http://uamoderna.com/md/levytska-mozart-son
- Szlezer M. Mozartowie. Synowie geniusza i ich przegrana walka o tożsamość. Kraków : Akademia Muzyczna w Krakowie, 2019. 230 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гавалюк Р. І. Моцарт, Франц Ксавер Вольфганг // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Моцарт, Франц Ксавер Вольфганг (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
