Моцарт, Йоганн Георг Леопольд
Мо́царт, Йо́ганн Гео́рг Леопо́льд (нім. Mozart, Johann Georg Leopold; 14.11.1719, м. Аугсбург, тепер Німеччина — 28.05.1787, м. Зальцбург, тепер Австрія) — композитор, скрипаль, диригент, педагог-методист. Батько В. А. Моцарта та клавесиністки М. А. В. І. Бертольд цу Зонненбург (1751–1829; тепер Австрія), дід Ф. К. В. Моцарта та юриста К. Т. Моцарта (1784–1858; тепер Італія — Австрія).
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї палітурника і футлярника. Вирізнявся яскравими музичними даними. Співав дискантистом (див. Дискант) у хорах монастирів у м. Аугсбурзі, грав на органі в монастирі Вессобрун.
Батьки готували сина до священничого сану. Навчався у школі та ліцеї святого Сальватора. Вивчав логіку, природознавство та теологію, брав участь у театральних виставах, опанував гру на скрипці та органі. Від 1737 вивчав філософію та юриспруденцію в Бенедиктинському університеті (нині Зальцбурзький університет), де 1738 отримав ступінь бакалавра філософії, навчання не завершив.
Від 1740 обрав кар’єру професійного музиканта як скрипаль і камердинер одного з каноніків капітули Зальцбурзького собору, графа Й. Б. Турн-Вальсасіни і Таксіса (1706–1762; тепер Австрія). Цього ж року опублікував перші музичні твори, тріо-сонати, ноти й офорти для обкладинок яких сам гравіював на міді. 1743 став придворним музикантом, далі — придворним композитором і керівником оркестру, віце-капельмейстером (1763) архієпископа графа С. фон Шраттенбаха (1698–1771), якому присвятив цикл з шести Тріо-сонат (1740).
Разом із дружиною А. М. В. Моцарт (1720–1778; тепер Німеччина), виховували 7 дітей, з яких дорослого віку досягли 2. Вони вирізнялися унікальними музичними здібностями.
1761–1781 присвятив життя музичній освіті та кар’єрі дітей Вольфганга-Амадея та Марії-Анни, а також композиції та педагогіці. Родина виступала при провідних дворах Європи: при дворі курфюрста Баварії, імператорських дворах у містах Відні та Празі (1762), при дворах у містах Мюнхені, Мангаймі, Парижі, Лондоні та Гаазі (1764–1767). Відбулося три подорожі в Італію (1769–1773) з метою навчання сина у церковного композитора і педагога падре Дж. Б. Мартіні (1706–1784; тепер Італія) у Болонській філармонічній академії.
Від 1772 з обранням нового архієпископа Ієроніма графа Колоредо (1732–1812; тепер Австрія) гастрольні тури (див. Гастролі) стали неможливими. Залишився на придворній службі. Жив із дочкою (до її одруження у віці 34 роки), допомагаючи їй у господарській, концертній й педагогічній діяльності, а також виховуючи її первістка до останніх днів свого життя.
Із сином склалися доволі конфліктні відносини, які періодично пом’якшувалися. 1785 услід за сином вступив до масонської ложі «До благодійності» (нім. «Zum Wohltätigkeit»).
Від початку 1787 його здоров’я погіршувалося. Помер від раку селезінки. Похований на цвинтарі Святого Себастьяна в м. Зальцбурзі. Більшість його майна продано на торгах.
Творчість і діяльність
1755 Моцарт призначений членом-кореспондентом створеного 1738 «Товариства музичних наук» у м. Лейпцизі. Був одним із провідних музичних педагогів-методистів Європи. 1756 вийшла друком його прогресивна методична праця «Нариси з основ гри на скрипці» (нім. «Versuch einer gründlichen Violinschule»; витримала багато перевидань і перекладена багатьма мовами). Його композиторська творчість духовного і світського характеру здебільшого зумовлена виконавськими потребами та замовленнями. Спираючись на відгуки сучасників, дослідники трактують її як професійну, якісну, але дещо анахронічну відносно його доби.
Музичні твори
У доробку композитора є духовні твори, серед яких — написані для Зальцбурзького собору: «Приношення Пресвятих Тайн», численні меси (в т.ч. меса св. Трійці, чотири Урочисті меси, дві Короткі меси та ін.), Магніфікат, дві Молитви до Пресвятої Діви Марії, три Коротких ектенії для 4-х голосів у супроводі 2-х скрипок, баса, 2-х валторн і органа, Літанія з облігатним тромбоном, Причасна молитва, духовні кантати, 12 ораторій.
Написав також для театру: інтермедію для двох осіб «Співачка і Поет», пантоміми, під його керівництвом написані опери В. А. Моцарта «Семіраміда», «Переодягнений садівник», «Бастьєн і Бастьєна».
Оркестрову музику складають 30 великих серенад і численні симфонії, концерти для флейти-траверсо, гобоя, фагота, валторни і труби, дивертисменти, ноктюрни, серенади, марші, декілька сотень менуетів, оперні танці.
Камерну сферу представляють дивертисменти для чотирьох інструментів, численні тріо, 6 тріо-сонат, 12 скрипкових дуетів, 3 фортепіанні сонати, твори для органа.
Додатково
Моцарта вважають одним з імовірних авторів твору «Дитяча симфонія» («Симфонія іграшок»), авторство якої приписують також Й. Гайдну (1732–1809) або М. Гайдну (1737–1806), монаху Е. Ангереру (1740–1794; усі — тепер Австрія).
Особливу частину складають принагідні твори, серед яких багато програмних із додатковими звуковими ефектами: «Пасторальна симфонія», «Ранок і вечір жителів високої княжої резиденції Зальцбурга, представлені мелодично та гармонічно», «Солдатська музика» із трубами, литаврами, барабанами, флейтами, «Турецька музика», «Музика зі сталевим клавіром», «Мисливська симфонія» для 4-х валторн і струнних із пострілами рушниць, «Сільське весілля» (із волинкою, цимбалами, гудками, свистом і пострілами з пістолів), «Музичні катання на санях» (у 12-ти частинах, до партитури долучив дзвіночки та батоги).
Література
- Gerber E. L. Historisch-biographisches Lexikon der Tonkünstler : in 4 bd. Leipzig : A. Kühnel, 1813. P. 474.
- Pillwein B. Biographische Schilderungen oder Lexikon Salzburgischer theils verstorbener theils lebender Künstler. Salzburg : Mayr, 1821. 356 p.
- Eine Wallfahrt zu Mozart: die Reisetagebücher von Vincent und Mary Novello aus dem Jahre 1829 / Hrsg. von N. Medici di Marignano, R. Hughes. 2 aufl. Bonn : Boosey & Hawkes, 1959. 192 p.
- Niemetschek Fr. Lebensbeschreibung des k. k. Kapellmeisters Wolfgang Amadeus Mozart aus Originalquellen. 3 aufl. Leipzig : Deutscher Verlag für Musik, 1984. 154 p.
- Valentin E. Leopold Mozart: Porträt einer Persönlichkeit. München : List, 1987. 222 p.
- Anderson E. The Letters of Mozart and His Family. London : Macmillan, 1997. 1038 p.
- Mozarts L. Salzburgischen Vice-Capellmeisters Gründliche Violinschule, Mit Vier Kupfertafeln Und Einer Tabelle. London : Forgotten Books, 2018. 306 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гавалюк Р. І. Моцарт, Йоганн Георг Леопольд // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Моцарт, Йоганн Георг Леопольд (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
