Бабур

Бабу́р (фарсі: بابر‎), справжнє ім’я: Загір-ад-Дін Мухаммад (араб. ﻇَﻬﻴﺮْ ﺍَﻟَﺪّﻳﻦ مُحَمَّدْ بَابُرْ‎) (14.02.1483, м. Андіжан, тепер Узбекистан – 26.12.1530, м. Агра, тепер Індія) — державний і військовий діяч, полководець, засновник династії Великих Моголів. Бабур почав використовувати псевдо «Бабур» (у перекладі з фарсі — «тигр») через складність вимови справжнього імені для солдатів його війська, більшість яких мала тюркське та монгольське походження.

Бабур
Справжнє ім’я	Загір-ад-Дін Мухаммад
Народження	14.02.1483
Місце народження	Андіжан, Узбекистан
Смерть	26.12.1530
Місце смерті	Агра, Індія
Місце поховання	Кабул

Життєпис і діяльність

Бабур був сином еміра Фергани Умара-шейха мірзи, онуком останнього султана імперії Тимуридів Абу Саїда, прапраправнуком Тимура (Тамерлана). 1494, після смерті батька внаслідок нещасного випадку, успадкував владу над м. Ферганою. Невдовзі після успадкування влади розпочав боротьбу за поширення своїх володінь на сусідні землі колишньої імперії Тимуридів. 1497, у віці 14 років, Бабур захопив м. Самарканд (колишню столицю імперії), вигнавши звідти свого двоюрідного брата Байсункара-мірзу (сина Султана Махмуда-мірзи, онука Абу-Саїда).

Унаслідок низки збройних конфліктів із іншими представниками династії Тимуридів та засновником династії Шейбанідів Мухаммадом Шейбані Бабур втратив владу над м. Самаркандом і мусив відступити на південь (до околиць міст Кабула й Газні — за кілька років перед тим правителя цих земель Абдураззака, двоюрідного брата Бабура, було скинуто внаслідок змови).

Невдовзі Бабур здобув владу в м. Кабулі. 1511 Бабур повернув собі владу над м. Самаркандом, увійшовши у васальну залежність від перського шаха Ісмаїла І (див. Сефевіди) і формально перейшовши з сунізму у шиїзм. 1512 його війська було розгромлено, унаслідок чого Бабур знову відступив до м. Кабула.

Невдовзі Бабур відмовився від спроб завоювати Центральну Азію (Мавераннахр). З 1519 він розпочав експансію на південь. Упродовж 1520-х Бабур встановив владу над значними територіями у північній Індії, об’єднавши їх у єдину державу. Після його смерті кордони цієї держави розширилися, охопивши більшість території Індії і частину сусідніх земель. В історіографії заснована ним держава отримала назву Імперії Великих Моголів або держави Бабуридів (за назвою заснованої Бабуром династії).

Творчість

Бабур був автором численних поетичних творів, трактатів із мусульманського права, військової справи, поетичного мистецтва, а також автобіографічної книги «Бабур-наме» («Книга Бабура»), яка є одним із найцінніших джерел із історії Центральної Азії, Афганістану й Північної Індії 15–16 ст. і відзначається високим літературним рівнем. Більшість творів Бабура написано середньоазійським варіантом мови тюркі (спільна літературна мова низки тюркських народів, поширена від середньовіччя до нового часу). Похований у м. Кабулі.

Твори

Избранное: В 2-х т. / Сост. С. Хасанов; пер. М. Салье. Ташкент : Изд-во ЦК КП Узбекистана, 1982.
Бабур-наме: Записки Бабура / Пер. М. Салье; общ. ред. и доработка С. А. Азимджановой. Ташкент : Главная редакция энциклопедий, 1993. 464 с.
The Baburnama: Memoirs of Babur, Prince and Emperor / Trans. and ed. by W. M. Thackston Jr. New Delhi : The Modern Library, 2002. 608 p.

Література

Азимджанова С. Государство Бабура в Кабуле и в Индии. М. : Наука, 1977. 176 с.
Dale S. The Garden of the Eight Paradises. Bābur and the Culture of Empire in Central Asia, Afghanistan and India (1483-1530). Brill, 204. 552 p.
Mughal India: Art, Culture and Empire Ed. by Losty J. P. and Roy M. London: British Library, 2013. 256 p.