Багнет
Багне́т (пол. bagnet, від фр. baїonnette, з Bayonne — Байонна, назва міста, тепер у регіоні Нова Аквітанія, Франція, де винайдено цю зброю), байонет, штик — багатозначний термін.
1) Колюча та ріжуча холодна зброя, яку фіксують на дульній частині ствола ручної вогнепальної зброї; призначена для проведення рукопашного бою.
Історична довідка
Поява на полі бою вогнепальної зброї та її широке використання у 16 ст. зумовили зростання значення вогневого бою та потребували модернізації зброї. Постала необхідність поєднати властивості різних зразків зброї: можливості колоти — рубати — стріляти. За однією з версій, зброю з поєднанням таких властивостей — багнет (байонет, штик) винайдено 1523 під час облоги м. Байонни. Припускають, що спочатку назва стосувалася лише форми кинджала, а згодом закріпилася і за «рушничним списом».
Форма перших багнетів була досить простою: вони складалися з леза та руків’я, яке перед рукопашним боєм вміщували до каналу дула. З переходом європейських армій від використання громіздких рушниць до легших зразків почалося масове комплектування їх багнетами. Наприкінці 17 ст. винайдено кріплення у вигляді трубки, що давало змогу проводити стрільбу вже з примкнутим багнетом.
У 18–19 ст. поширилися втульчасті багнети, у 20 ст. ними були озброєні бійці воюючих армій у роки світових війн. Під час Другої світової війни використовували також невід’ємні багнети (у похідному положенні їх фіксували вздовж ствола). У 21 ст. поширеними залишаються багнет-ніж, який кріпиться до автомата чи снайперської гвинтівки, та невід’ємний клинковий багнет, що кріпиться до карабіна.
Характеристика
За принципом використання та військовою традицією (стрілецьким уставом) багнет є не окремою зброєю, а лише складовою частиною довгоствольної вогнепальної зброї (мушкета, гвинтівки, автомата), яка пристосовує її до рукопашних сутичок з ворогом. Через відсутність древка (штанги) багнет не належить до класичної колючої зброї. Значна частина типів багнетів має смугу з колодкою, ефес-руків’я та піхви, тому багнети часто відносять до класу клинкової зброї у підгрупі «холодна зброя». Багнети утворюють окремий рід групи, що поділяють на кілька різновидів: багнети-ножі; багнети-кортики; кинджалоподібні багнети; багнети-тесаки.
2) Переносно — один воїн-піхотинець (при вказуванні на загальну кількість воїнів).
Література
- Boeheim W. Handbuch der Waffenkunde. Leipzig : K. A. Seemann, 1890. 698 p.
- Weapons: An International Encyclopedia From 5000 B.C. to 2000. New York : St. Martin's Press, 1990. 336 p.
- Круликевич Т. История холодного оружия. Корды, кинжалы, ножи, штыки. Ростов-на-Дону : Феникс, 2010. 277 с.
- Сокунов І. О. Холодна та вогнепальна зброя кінця ХІХ — початку ХХ ст. з колекції Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі // Сіверщина в історії України : в 12 вип. Київ; Глухів : Центр пам'яткознавства НАН України, 2010. Вип. 3. С. 344–347.
- Harriman B., Hook A., Gilliland A. The Bayonet. Oxford : Osprey Publishing, 2021. 80 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Даценко О. М. Багнет // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Багнет (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.06.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
