Багір-хан
Багі́р-хан (фарсі باقرخان; бл. 1870, м. Тебріз, тепер провінція Східний Азербайджан, Іран — 12.11.1916, околиці м. Касре-Ширін, тепер провінція Керманшах, Іран) — політичний і громадський діяч, один із лідерів Іранської конституційної революції 1905–1911.
Життєпис і діяльність
Народився у сім’ї робітника-каменяра, за походженням — іранський азербайджанець.
Не міг здобути освіту через бідність, деякий час навчався у мулли.
До початку Іранської конституційної революції працював каменярем. Після 1905 включився в політичне життя. 1907 долучився до місцевого ополчення. На чолі загонів ополчення брав участь у сутичках із загонами урядових військ. У цей період м. Тебріз стало центром революційних антишахських виступів.
Улітку 1908 вирушив до м. Тегерана після отримання повідомлення про обстріл Перською козачою бригадою (збройним формуванням, сформованим за зразком козачих військ у Російській імперії під командуванням російських офіцерів) будівлі обраного 1906 першого іранського парламенту (меджлісу) і запровадження воєнного стану. Дорогою до м. Тегерана Багір-хан дізнався про виступ у бік м. Тебріза військ шаха Мохаммада Алі Шаха Каджара (1872, тепер Іран — 1925, тепер Італія; роки правління 1907–1909). Багір-хан повернувся до м. Тебріза, керував обороною міста, яка врятувала повстанців від поразки й уможливила їхню перемогу наступного року.
Упродовж весни — літа збройні виступи проти шаха поширилися на інші міста Ірану й охопили м. Тегеран. 30.06.1909 сформована повстанцями Тимчасова верховна рада зайняла будівлю меджлісу, оголосила про позбавлення шаха повноважень і передала владу його малолітньому сину Ахмаду Шаху Каджару (1898, тепер Іран — 1930, Франція; роки правління 1909–1925, фактично до 1923). Мохаммад Алі Шах Каджар за допомогою російських дипломатів і військових виїхав до Російської імперії.
Новообраний меджліс другого скликання окремою постановою відзначив заслуги Багір-хана в перемозі революції. 1910 Багір-хан виїхав до м. Тегерана. Під час збройної інтервенції Російської імперії й Великої Британії до Ірану 1912, придушення революції й розпуску меджлісу другого скликання був тимчасово усунутий від активної діяльності.
Від 1915 долучився до Комітету національної оборони, підтримав орієнтацію на Троїстий союз у Першій світовій війні. Багір-хан та інші прихильники комітету розраховували за підтримки Османської імперії домогтися виведення британських і російських військ із Ірану. Упродовж 1915 командував лояльними комітетові збройними формуваннями, провівши кілька операцій проти російських військ. Під тиском російської армії його загони відступили до околиць м. Керманшаха. 1916 у м. Керманшаху сформовано Тимчасовий уряд, який виступив проти підконтрольного Російській імперії уряду в м. Тегерані.
Був убитий під час пересування з групою сподвижників у бік кордону з Туреччиною. Похований у м. Тебрізі.
Визнання
На честь Багір-хана названо мечеть, вулицю у м. Тегерані (1978), встановлено пам’ятники в Тегерані, Табрізі та інших містах Ірану.
Політик став одним із персонажів фільму «Саттар-хан» (1972, режисер А. Хатамі).
Література
- Fathi A. The Role of the ‘Rebels’ in the Constitutional Movement in Iran // International Journal of Middle East Studies. 1979. Vol. 10. № 1. P. 55–66.
- Molavi A. The Soul of Iran: A Nation's Struggle for Freedom. New York : W. W. Norton, 2005. 355 p.
- Bolat G. İran Meşrutiyet Hareketinin Türk Liderleri: Settar ve Bâger Hanlar // Zeitschrift für die Welt der Türken. 2013. Vol. 5. № 1. P. 47–64.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Багір-хан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Багір-хан (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 28.06.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
